20 січня Державне бюро розслідувань разом із СБУ затримало двох генералів і полковника, яким інкримінують провину у просуванні росіян на Харківщині навесні 2024 року. В офіційному повідомлення ДБР не названо жодних імен, проте тепер вже відомо, що серед затриманих – бригадний генерал Юрій Галушкін, колишній командувач оперативно-тактичного управління «Харків», генерал-лейтенант Артур Горбенко, колишній командир 125 львівської бригади Тероборони та заступник командира 125 бригади полковник Ілля Лапін.

Також – але це окрема історія – затримано екскомандира 155 механізованої бригади «Анна Київська» полковника Дмитра Рюмшина. Побратими останнього вимагають справедливості для свого командира. «Ми, військовослужбовці 231 окремого батальйону 128 окремої бригади ТрО «Дике Поле», висловлюємо підтримку нашому колишньому командиру полковнику Дмитру Рюмшину. З 23 квітня 2022 року по 18 березня 2023-го Дмитро Рюмшин командував нашим батальйоном. За цей час він проявив себе як виключно вимогливий, дисциплінований та досвідчений командир», – йдеться у їхній відозві.

За інформацією, яку поширює ДБР, підозра переліченим особам стосуватиметься «недбалого ставлення військової службової особи до служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки». Це – частина четверта статті 425 КК України, яка передбачає покарання у вигляді десяти років позбавлення волі. Також ДБР заявило, що клопотатиме перед судом щодо тримання фігурантів слідства під вартою, що й було зроблено – нині всі згадані особи перебувають під арештом.

«Главком» нагадує обставини справи, про яку ми писали раніше, а також наводить короткі відомості про фігурантів розслідування.

СЗЧ та дезертирство: знайдено винуватців чи «крайніх»?

Наше видання першим звернуло увагу на розслідування, яке провадить ДБР за фактами прориву окупантами державного кордону у Харківській області.

Якщо коротко, йшлося про те, що в травні 2024 року через залишення бойових позицій підрозділами ЗСУ наступ росіян довелося відбивати «силами другого ешелону оборони». Але їм цього зробити не вдалося, і десять прикордонних населених пунктів Харківщини – Стрілеча, Красне, Пильна, Борисівка, Мороховець, Олійникове, Глибоке, Лук’янці, Плетенівка та Огірцеве Гатище – потрапили в окупацію.

Ці позиції знаходилися у зоні відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Харків» та оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Відповідальність за їхню втрату ДБР покладає на командування 125 бригади територіальної оборони ЗСУ та підпорядковані їй підрозділи. Але у бригаді заперечили закиди правоохоронців: там зазначили, що Сили оборони були готові до наступу і з позицій ніхто не відступав.

«Чи то від незнання ситуації, чи від бажання нашкодити, окремі резиденти соціальних мереж розповсюджують абсолютно неправдиву інформацію про неготовність Сил оборони до наступу ворога, або ще гірше, про відступ окремих підрозділів із ввірених їм оборонних рубежів», – коментував у травні минулого року ці звинувачення командир 125 бригади генерал-лейтенант Артур Горбенко.

Нагадаємо, що на третій день масованого наступу окупантів, 13 травня 2024 року, було замінено командувача Оперативно-тактичного угруповання військ «Харків». Замість Юрія Галушкіна ним став генерал Михайло Драпатий. Тепер Галушкін, Горбенко та колишній заступник Горбенка Ілля Лапін перебувають під судом.

Що стосується «Анни Київської», то тут історія інша, але теж пов’язана із самовільним залишенням частини. Новітня 155 механізована бригада, яка проходила тримісячну підготовку у Франції та Польщі, недорахувалася кількох десятків бійців. Будучи за кордоном, вони просто дезертирували під час навчання. Михайло Драпатий офіційно підтверджував цей інцидент, визнавши, що ряд фактів мав місце: «Я зі свого боку негативно відношуся до всіх цих проявів і до того, що можна було поправити на місцях всіма рівнями управління. Мається на увазі всіма командирами, командувачами».

За події в «Анні Київській» відповідатиме, як було зазначено, колишній командир підрозділу Дмитро Рюмшин.

Але що відомо про всіх цих людей – Рюмшина, Галушкіна, Горбенка та Лапіна?

Герої чи зрадники: портрети на тлі війни

Юрій Галушкін. 53 роки. Бригадний генерал Збройних сил України. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.

На російсько-українській війні Юрій Галушкін – з 2014 року. Короткий формат його біографії містить поступове сходження кар’єрною драбиною нагору та отримані нагороди. 2020 рік: Галушкіну, згідно з указом президента, присвоєно звання бригадного генерала. 2022 рік: призначений заступником начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України. 2024 рік: в квітні призначений командувачем оперативно-тактичного угруповання військ «Харків», вже за місяць – знятий з посади.

А у 2025-му Юрія Галушкіна затримано. Вчора Печерський районний суд міста Києва обрав запобіжний захід для нього у вигляді арешту з правом внесення застави у розмірі 5 млн грн. Застава була внесена 22 січня.

Військовий Євгеній Жуков (у минулому – командир окремої розвідувальної десантної роти 79 ОАЕМБр, заступник командира батальйону 79 ОАЕМБр, учасник війни на сході України, «кіборг») так підписав два фото генерала Галушкіна, які він розмістив на своєму «фейсбуці»:

«На першому фото заступник командувача ДШВ полковник Юрій Алімович Галушкін несе пораненого солдата з евакуаційної машини (район населеного пункту Піски, 2014 рік) під час виконання завдань у Донецькому аеропорту. На другому фото – бригадний генерал Галушкін, очевидно, що небезпечний (бо стоїть у «коробці» за склом), слухає суддю перед тим, як відправитись на два місяці в СІЗО. Справу ведуть цивільні люди, які не знають, чим відрізняється марш від рейду або командир роти від командира батареї».

«Висловлюю свою підтримку офіцерам, яких учора публічно кинули за ґрати. Вірю в те, що вони та команда юристів доведуть свою невинуватість і повернуться в стрій!

P. S. Підозру генерал отримав 20 січня, у день пам’яті Захисників Донецького аеропорту, як подяку за службу та роботу в той час», – додав Жуков.

Артур Горбенко. 60 років. Генерал-лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня. 

Артур Горбенко недовго пробув на війні у 2014 році – лише до вересня. Відтак у 50-річному віці вийшов на пенсію, а на фронт повернувся після повномасштабного вторгнення. З березня 2022 року був командиром 125-ї окремої бригади територіальної оборони Сил ТрО.

З вересня 2022 року підрозділи цієї бригади брали активну участь у боях на східному напрямку України: у слобожанському контрнаступі Збройних сил України (2022 рік), битві за Бахмут (2023), битві за Донбас (2023), боях за Кремінну (2023). Також з травня 2022 року 125 окрема бригада ТрО в складі оперативного угруповання військ здійснює оборону Харкова.

Реагуючи на затримання Горбенка, бійці 125-ї окремої бригади опублікували заяву на його підтримку, нагадавши, що «на Харківщині ми тримали величезний шматок кордону, ми билися на смерть у перші години вторгнення. Нас було мало, у нас було мало боєприпасів, у нас було мало підтримки, але ми боролись, боролись під командуванням комбрига». Тим часом його провину не доведено, наголошують у бригаді.

На підозру Горбенку відреагував і міський голова Львова Андрій Садовий. Він наголосив, що генерал був військовим пенсіонером, однак все ж вирішив очолити бригаду та поїхати на фронт. «Генерал Артур Горбенко у 2022 році, будучи військовим пенсіонером, мав повне право залишатися в тилу. Натомість він очолив новостворену 125-ту бригаду та вирушив на фронт. Переконаний, що сьогодні він має право чекати на рішення суду вдома, а не за ґратами. Сподіваюся, суд це врахує!» – зазначив мер.

Ілля Лапін. 62 роки. Полковник, учасник радянської війни в Афганістані.

Як і Горбенко, Ілля Лапін був військовим пенсіонером на момент повномасштабного вторгнення Росії. Він добровольцем пішов до сил ТрО.

Раніше, у 2014-2016 роках обіймав посаду начальника штабу 37-го окремого батальйону ТрО. А у лютому 2023 року очолив 415-й окремий стрілецький батальйон 23-ї ОМБр.

На суді щодо обрання Лапіну міри запобіжного заходу прокурор клопотав, щоб засідання було закритим, бо в матеріалах міститься державна таємниця. «Я хочу, щоб люди бачили і все знали», – не погодився Лапін, проте суддя ухвалила рішення закрити засідання.

При цьому адвокат Лапіна Юрій Кривко заявив у коментарі журналістам, що подаватиме апеляцію на рішення суду. «Бажання мого підзахисного – подавати апеляцію. Моє переконання також – треба подавати апеляцію. Мій підзахисний у залі суду намагався довести, що він робив все добре, щоб врятувати життя людей. Він відвів з певної бойової ділянки людей, вважаючи, що треба врятувати їхні життя. Це було 10 травня 2024 року. Практично це не відступ, а маневр», – заявив адвокат.

Дмитро Рюмшин. 52 роки. Полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Дмитро Рюмшин отримав перший бойовий досвід на російсько-українській війні в районі Дебальцевого і Харцизька.

А широкомасштабне вторгнення зустрів у Харкові. Із квітня 2022 року по березень 2023-го командував 231 окремим батальйоном 128 окремої бригади ТрО «Дике Поле». У 2023 році брав участь в контрнаступі на Запоріжжі.

В лютому-березні 2024 року, під час оборони Авдіївки, Рюмшин виконував обов'язки командира 47 ОМБр. Під керівництвом полковника 47 ОМБр тримала фланги біля села Бердичі, де ворогу було завдано великих втрат. В подальшому був призначений командиром 155 ОМБр.

Як зазначалося вище, Рюмшина підтримали військовослужбовці 231 окремого батальйону 128 окремої бригади, які раніше служили під його началом. Також на засідання суду прибув військовий, який втратив руку на фронті, щоб висловити підтримку від усіх бійців 231-го батальйону ТРО. Він підійшов до Рюмшина із прапором України в руках.

«Пане полковнику, це передали ветерани батальйону, діючі та ті, хто вже не в строю, знак довіри, поваги. Честь!», – сказав він.

Додамо, що за затримання двох генералів та полковника президент України Володимир Зеленський похвалив Службу безпеки України, ДБР, Національну поліцію та прокуратуру. Він назвав їхні дії «хорошою роботою».

«І грошовиті «воєнкоми», і ситуації як на Харківщині, коли російська армія намагалась окупувати нашу землю й знов вийти на Харків, і злочинні помилки в керівництві бригадами – усе це потребує розслідування та справедливих відповідей», – сказав президент.

Тож далі буде. Згідно із діючим законодавством, у слідчих органів є рік (який починає відраховуватися від моменту вручення підозри) на те, аби довести провину затриманих та передати їхню справу до суду, або звільнити затриманих осіб.

Наталія Лебідь, «Главком»