• Сценарій стагфляції

• Ресурси для економіки війни

• Санкційний тиск

Три роки війни означає для Росії три роки життя під жорсткими санкціями колективного Заходу. Попри зусилля РФ щодо обходу санкційного тиску, останній дає про себе знати і разом із великими витратами на оборону поступово підриває економіку країни-агресора.

За даними Міністерства фінансів РФ, сума витрат на весь сектор держбезпеки та оборони (армія, МВС, спецслужби і т.д.) з довоєнного 2021 року по 2025 рік (включно) зросла майже в три рази – з 5,9 до 16,9 трлн рублів. У 2025 році ця стаття витрат є найбільшою у структурі федерального бюджету – 41%, це є рекордний показник з 1991 року. При цьому у бюджеті на 2025 рік була суттєво скорочена частка соціальних видатків, що є опорою народної підтримки путінського режиму.

Зростання витрат на війну пов’язане не лише з виробництвом військової техніки та зброї, а також із високими виплатами так званим "учасникам СВО". Військові отримують 400 тисяч рублів як одноразову виплату за те, що приєдналися до армії, також їм виплачується заробітна плата – не менше 195 тисяч рублів в місяць. Крім того, додаткові виплати передбачені від регіонів РФ. У випадку отримання легкого поранення військовий РФ може отримати 100 тисяч рублів, середнього – 1 млн рублів, а важкого – 3 млн рублів, а після встановлення інвалідності йому додатково виплачується 1 млн рублів.

Ці суми виплат, помножені на офіційну чисельність армії (2,4 млн людей, з яких 1,5 млн – власне військовослужбовці), дають розуміння того, що утримання військового контингенту стало для російського бюджету дорогим задоволенням. Збільшуючи виплати, російська влада намагається залучити якомога більше людей до війська. Разом з тим, вона дає населенню в руки таку грошову масу, яка значно перевищує кількість товарів і послуг у цивільному секторі економіки, що неминуче веде до інфляції. За інформацією Банку Росії, офіційний показник інфляції почав рости з квітня 2023 року, і по грудень 2024 року включно він збільшився із 2,3% до 8,9%.

"Ключовий виклик для них зараз – це інфляція", – сказав РБК-Україна заступник директора з питань торгівлі цінними паперами інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса.

Невійськовий сектор економіки Росії не може виробляти таку кількість товарів, щоб задовольнити попит і забрати на себе значну грошову масу, яка вливається в економіку. Це пов’язано з дефіцитом трудових ресурсів, які були забрані на війну. На фоні проведення мобілізації частина людей виїхала з країни ще у 2022 році. Також даються взнаки санкції, через які велика кількість західних компаній в РФ закрила свої представництва та вийшла з країни.

Складається ситуація, коли в економіку надходить великий потік грошей, який розганяє інфляцію, але при цьому падає внутрішнє виробництво. Такий сценарій економісти називають стагфляцією, тобто поєднанням стагнації (падіння виробництва) та інфляції. Цей термін у своїх публічних виступах уже обережно озвучили глава центробанку РФ Ельвіра Набіуліна та гендиректор державної корпорації "Ростех", яка виробляє широкий спектр військової техніки, Сергій Чемезов.

У відповідь на зростання цін Центробанк РФ почав посилювати монетарну політику та піднімати ключову ставку. З липня 2023 року по січень 2025 року включно ставка виросла із 7,5% до 21%. Збільшення ставки мало б стримувати зростання цін, але цього не відбулося.

"Поки вони (дії центробанку РФ – ред.) не дають результату. Проблема в тому, що вони не можуть досягти результату, бо інфляція розкручується не нормальною економікою, а економікою війни, тобто центробанк не впливає саме на військові витрати. Коли він "закручує гайки", це впливає на нормальну економіку, відбувається менше кредитування, що частково впливає на інфляцію, але не впливає на всю економіку, адже, як до цього фінансувалися витрати на війну, так вони і фінансуються. У центробанку обмежена можливість впливати на інфляційні процеси і на кількість грошей в економіці", – пояснив РБК-Україна Фурса.

До суто економічних додалися ще й політичні проблеми. В грудні 2024 року розглядалися варіанти ще більшого підняття ключової ставки, але політика Банку Росії стикнулася із масштабною критикою з блоку промислового блоку – керівників підприємств ВПК, металургії, деяких російських олігархів. Бо зростання ставки веде до збільшення вартості позикового капіталу, тобто відсоткових ставок по кредитам, які залучає промисловість. В Центробанку РФ вирішили не збільшувати градус напруги і на засіданні в кінці грудня зберегли ключову ставку на рівні 21%.

Російський бюджет на 2025 рік складений із дефіцитом у розмірі 1,2 трлн рублів (доходи – 40,3 трлн рублів, витрати – 41,5 трлн рублів). Для Росії такий показник не новий, в 2022-2024 роках дефіцит федерального бюджету перевищував 3 трлн рублів щорічно. Для виконання витратної частини та покриття дефіциту бюджету країна-агресор має Фонд національного добробуту, податкові надходження та друк рубля.

З початку повномасштабної війни проти України Росія витратила значну частину коштів Фонду національного добробуту, який був накопичений з нафтогазових доходів протягом 2010-2022 років. За даними Мінфіну РФ, ліквідна частина цього фонду (яку можна конвертувати в реальні гроші), станом на 1 грудня 2024 року становила 53,8 млрд доларів, тоді як на початок війни вона складала близько 150 млрд доларів.

"У цьому фонді є багато чого, що ви не продасте і в гроші не переведете. Зокрема, в неліквідній частині є "єврооблігації Януковича" (єврооблігації уряду України, які в 2013 році викупила Росія, – ред.). Ці три мільярди доларів, які нібито винна Україна, – нічого не варті папірці і там багато такого. Тому зазвичай слідкують за ліквідною частиною – це золото і юані. Такими темпами, як вона витрачається, то її вистачать хіба що до кінця 2025 року, а, може, вона закінчиться і раніше", – прокоментував Фурса.

У 2025 році російський уряд суттєво підняв ряд податків, наприклад, податок на прибуток зріс із 20% до 25%. На фоні зростання ключової ставки також збільшилися відсотки по депозитам, що мотивувало населення покласти в банки трильйони рублів. За даними російського Агентства зі страхування вкладів, станом на вересень 2024 року загальний обсяг застрахованих вкладів фізичних та юридичних осіб складає 70 трлн рублів. Частина цих коштів інвестована в кредити, а частина представляє собою вільну ліквідність в банківській системі.

"Ця вільна ліквідність може піти в облігації Мінфіну РФ. В кінці 2024 року вони вже застосували емісійний механізм: банки брали позику в центробанку, на цю позику вони купували державні цінні папери і, таким чином, фінансували уряд", – додав Фурса.

Окрім суто внутрішніх ресурсів, російська економіка, на жаль, має і суттєвий зовнішній. Мова про експорт енергоносіїв та імпорт товарів для виробництва зброї в обхід санкцій. Нещодавнє розслідування Reuters навело докази того, як російські компанії імпортують хімічні речовини для виробництва вибухівки.

За даними аналітичного центру при Київській школі економіки, протягом 2022-2024 років Росії вдавалося утримувати експорт нафти та нафтопродуктів на більш-менш постійному рівні – 4-5 та 2,5-3 млн барелів на день нафти та нафтопродуктів відповідно. Основними покупцями російської нафти лишаються Китай, Індія та Туреччина, постачання в ці країни замістило втрачені обсяги експорту до ЄС, США та Великої Британії.

Багато російської нафти відвантажується для НПЗ Китаю та Індії (фото: Getty Images)

Незважаючи на більш-менш постійні обсяги експорту вуглеводнів, дохід Росії від їх продажу на світовий ринок з початку війни зменшився. За даними Київської школи економіки, у 2022 році з РФ експортували нафти і нафтопродуктів на суму 218 млрд доларів, а у 2025 році цей показник прогнозується нижчим на 24% - 166 млрд доларів. Щодо виручки від експорту газу, то у 2022 році вона становила 131 млрд доларів, а у 2025 році може зменшитися втричі - до 42,5 млрд доларів.

В основному експорт нафтової сировини та нафтопродуктів з РФ здійснюється за допомогою тіньового флоту, тобто суден, які не застраховані міжнародними страховими компаніями, щоб обходити санкції та транспортувати, наприклад, нафту за ціною вище встановленої цінової стелі (60 доларів за барель).

"За нашими оцінками, у листопаді 2024 року 90% сирої нафти з Росії було перевезено тіньовим флотом. Загалом тіньовий флот у листопаді перевіз 69% російської нафти і нафтопродуктів", – сказала РБК-Україна керівниця санкційного напрямку аналітичного центру КШЕ Юлія Павицька. Експертка додала, що тіньовий флот вже також застосовується для нанесення шкоди інфраструктурі ЄС, свіжий приклад – це пошкодження кабелів на дні Балтійського моря.

У листопаді 2024 року російська влада прийняла бюджет на 2025-2027 роки. В цьому документі на 2026 та 2027 роки збережені такі ж значні витрати на оборону, як і у цьому році – 12,7 та 13 трлн рублів відповідно. Мінфін РФ прямо заявив про необхідність спрямування коштів "на забезпечення завдань СВО". Це свідчить, що режим готовий до тривалої війни . Швидше за все, вони будуть забезпечувати пріоритетне фінансування ВПК, навіть з урахуванням наростаючих проблем в економіці.

Саме тому санкції – вкрай необхідні. Як повідомляв в інтерв'ю РБК-Україна уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, станом на кінець листопада 2024 року під санкціями було майже сто нафтових танкерів.

Вже у цьому році, 10 січня, адміністрація Джо Байдена представила новий (найбільший з початку повномасштабної війни) санкційний пакет проти російської нафтової індустрії. За інформацією Bloomberg, під санкції потрапили близько 160 танкерів, зокрема "човникові" танкери, які транспортують нафту від російських видобувних платформ у Північно-Льодовитому і Тихому океанах у найближчі порти. Ці танкери також використовуються для транспортування нафти до Китаю. Більше того, під санкції потрапили і самі китайські компанії, наприклад, оператор одного з нафтових терміналів - Shandong United Energy Pipeline Transportation Co. Ltd.

У санкційний список включили ряд трейдингових компаній, які торгують російською нафтою, дві російські страхові компанії ("Страховая компания "Ингосстрах" та Група "АльфаСтрахование"), які надають послуги танкерному флоту РФ, і американські компанії, що продовжують надавати сервісні послуги для видобутку нафти в РФ (до таких належить компанія Schlumberger, яка працює в Росії під новою назвою SLB). За інформацією Financial Times, 14 січня двоє членів конгресу США заявили, що компанія SLB має залишити Росію, щоб не потрапити під дію нового пакету санкцій. Також були накладені санкції на нафтовидобувні компанії – "Газпром нефть" і "Сургутнефтегаз", до цього кроку адміністрації Байдена приєднався і уряд Великої Британії.

Під санкції потрапляють американські нафтосервісні компанії, які продовжують роботу в Росії (фото: Getty Images)

В результаті запровадження нових санкцій, за даними Bloomberg, зросли ставки фрахту нафтових танкерів. А Індія – один з головних покупців російської нафти – має намір відмовитися від послуг тих танкерів, які потрапили у санкційний список. Також видання повідомляло, що станом на 13 січня три танкери із 2 млн баррелів російської нафти на борту були вимушені перебувати у морі біля східного Китаю, бо не могли зайти в порти і розвантажитися. Уже ввечері 13 січня, за інформацією Reuters, принаймні 65 російських нафтових танкерів кинули якір в різних місцях біля узбережжя РФ, Китаю та Сінгапуру. Тож наслідки від останніх санкцій справді серйозні.

"Це довгоочікуваний пакет. Ми протягом двох років говорили, що треба посилювати контроль за дотриманням цінової стелі і боротися з "тіньовим" флотом", - сказав РБК-Україна старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський. За його словами, дуже ефективним засобом є санкції саме проти конкретних танкерів, адже Росії буде складно і досить дорого купувати нові судна. Європейці вже говорять про необхідність накладання санкцій на танкери, які перевозять російський зріджений природний газ.

За словами експерта, наступним кроком має стати заборона на прохід танкерів, які везуть російську нафту без належного страхування через данські протоки, які з'єднують Балтійське та Північне моря. Цим шляхом Росія експортує близько 60% своєї нафти на світовий ринок. Застосування санкцій проти перевезень російської нафти Балтійським та Північним морями є більш імовірним сценарієм у порівнянні із протидією експорту нафти через турецькі Босфор і Дарданелли чи порти на Тихому океані.

"Російська вертикаль влади тримається на сировинній ренті, здебільшого це рента від експорту нафти. В основному, експорт нафти здійснюється морським шляхом. Якщо ми хочемо створити загрози для режиму, якраз це (розширення санкцій проти морських перевезень сирої нафти - ред.) і є найефективніший спосіб додати проблем для російської економіки", – сказав виданню Дубровський.

Тож загалом випливає, що російська економіка забезпечена ресурсами на 2025 рік, але їй буде складно підтримувати такі ж рекордні військові видатки й надалі. Накопичуються ознаки серйозних проблем: інфляція, падіння рівня невійськового виробництва тощо. Обмеження з боку Заходу все-таки звужують можливості кремлівського режиму, незважаючи на численні обхідні схеми. Продовжуючи війну, Росія сама заганяє свою економіку в глухий кут, тож завдання західних партнерів України – максимально допомагати руйнівним процесам в країні-агресорі.