Померла реформаторка українського театру. І що про це написали наші ЗМІ?
glavcom.ua
Mon, 23 Dec 2024 07:49:15 +0200
Рано чи пізно про це доведеться говорити.
І писати.
І хоч як не хочеться над неохололим тілом видатної людини, але пора.
Смерть Світлани Олешко вивела на яв один із наших найтяжчих задавнених гнійників смерть української культурної журналістики як окремого явища в 1990ті вона ще була, і прекрасно була розвивалась.
Нагадаю багато разів писала й говорила, що її було знищено в 2000ні, коли по Україні масованим наступом пішла з півночі путінізація ЗМІ термін болгарського філософа А.Гранчарова тотальна русифікаціяобидління контенту.
Украинским журналистом від заїжджих шустерівнагівихкісльових до аборигенних срьожлщнків став зватись той, хто орінтуться в інтригах і хитросплетіннях українського політикуму.
Знати хоч щонебудь іще про Україну про те, які в ній друкуються книжки, які працюють актори й музиканти крім тих, котрі працюють ТАКОЖ і на Росію, і взагалі, чим вона не Росія, знов, як і за СРСР, для образованного чловка стало необовязково і для журналіста в тому числі.
Зявився феномен двочкі на культурку с на клення культурних новин в редакціях брали молоденьких випускниць, і ті працьовито переліплювали з рос.змі новини про черговий шлюб Наді Мейхер не питайте, чому я це памятаю.
Про щось складніше напр., про гастролі московських театрів і фільм Хржановського писали вже спцназначнци, різного штибу юриволодарскі, які називались украинскими критиками.
Весь цей період інформаційної підготовки нашої анексії ще чека своїх істориків, у сухому підсумку, за 10 років від т.зв.
реформи ЗМІ починаючи наше медійне поле було зачищене від української культури майже повністю, і коли ще недавно славні лауреати Червоної Рути напр.
пробували достукатися на ТБ чи фмку з новою піснею, їм, солодко всміхаючись, відповідали Неформат а коли в 2011 р.
я видала наше з Шевельовим Вибране листування на тлі доби, то в укрЗМІ на цю книжку вже зявилась одна рецензія котрась із двочк на культурку написала, що Забужко, мовляв, геть дійшла до ручки видала сво листування з якимсь діаспорним старичком, а разве можно публиковать частную переписку я не жартую.
Таким установивсь рівень культурки, положеної аборигенам.
М.ін., це і про сьогоднішні істерики вати, серед котрої може бути не тільки рос.агентура, а й щиронетямущі машіфросиніни коли вони тепер в шоці витріщаються на засіль, в їхніх очах, укр.
книжок по книгарнях, музики в ефірах, вистав по театрах і т.д., вони справді не розуміють, звідки ці гографічскі новості інформаційно вони всі попередні 30 рр.
не жили в Україні, і в глибині душі сподіваються, що це мода, яка пройде, і їм не доведеться тут коренізуватись ну, але це вже інша тема...
А тепер погугліть померла Світлана Олешко.
І відчуйте, бодай частинку, того пекучого сорому, який переживають нині всі, свідомі того, ким вона була в українській культурі.
Бо коли вмира один із провідних у країні реформаторів театру, а ЗМІ навперебій висипають гирилицю заголовків Померла перша дружина Жадана sic а під тим, на відчіпного, кілька криво склених рендомних фактів біографії, це, розуміться, бидложурналістика.
Але це, хай Бог простить, і бидлокраїна така, якою нас 20 років були високотехнологічно робили.
От воно й почина даватися взнаки.
І даватиметься далі.
Авжеж, за цей час виросло покоління, яке поняття не ма, що в Харкові 30 тридцять, прописом років був уперто працював істинно революційний театр в дусі, коли не букві Курбаса, недарма ж саме про нього була остання Світланина вистава, покоління, яке взагалі про українську культуру ма дуже бліде поняття і тому, коли йому вже нині той самий цех юриволодарського вкида, буцімто Курбас все життя намагався звільнитись від впливу Станіславського, воно не рже від хуцпи, а слухняненько цю хуцпу перепощу інформвійна трива, не їхня вина, що їм того в свій час не розказали й не показали чим горщик накипів, тим і смердітиме, але ж, кУрча, редактори всіх тих видань куди дивилися Чи вони теж, і досі, ті укрАінскі журналісти, яким досить для закриття теми культурки згадати Жадана й Міська Барбару і не паритись, чим там іще, крім шлюбів з обома, займалась небіжчиця..
Не пожалійте 20 хвилин у коменті я даю лінк на харківську ювілейну передачу 2019го р.
до 25ліття Арабесок розповідь про 5 топпроектів театру за 25 років, з коментарями самої Світлани, з усього, що я знайшла, це найліпше і найповніше да уявлення про те, чим були Арабески в історії нового українського театру пішла епоха, написав хтось у Світлани на сторінці.
Про дві її топвистави варшавського періоду Планету Полин і Харків Харків я згадувала в минулому дописі можливо, було щось іще, хай уточнять польські театрали...
Саме таку роботу мали б зробити українські журналісти і представити її публіці, замість жовтих заголовків, що нічим не різняться від новин 2000х про Надю Мейхер.
І саме такої роботи суспільство ма право од них вимагати особливо під час війни.
І нікуди нам од цього не дітися.
Останні новини
більше новин