Як підтримати петицію щодо збереження єдиної мозаїки Алли Горської у Києві

Ця мозаїка на фасаді будівлі ресторану "Вітряк" залишається єдиним не знищеним радянською владою та російськими окупантами твором видатної української художниці Алли Горської.

Зокрема, у петиції пропонується укласти відповідні договори із власником будівлі, розмістити на фасаді будівлі таблички із інформацією про правовий статус мозаїки та самої будівлі, відреставрувати мозаїку, вкрити мозаїку бронебійним склом, внести її до мап визначних та культурних об'єктів міста Києва та України, встановити відеоспостереження мозаїки та будівлі ресторану "Вітряк" і вжити інших заходів, що сприятимуть збереженню мозаїки Алли Горської та будівлі ресторану "Вітряк" як історичних об'єктів та об'єктів культурної спадщини.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Що відомо про Аллу Горську

Видатна українська художниця народилась у Ялті в 1929 році.

З 1946 по 1948 А. Горська навчалася у Київській художній середній школі імені Шевченка, де викладачем за фахом був Володимир Бондаренко. Закінчивши школу із золотою медаллю, вступила на мальовничий факультет Київського художнього інституту.

Її вчителями були М. Шаронов та С. Григор'єв. Влітку 1952 року вона вийшла заміж за студента цього ж вузу Віктора Зарецького. Через два роки, закінчивши інститут, Горська працювала за спеціальністю в галузі станкового та монументального живопису.

в 1960-х роках працювала в селах Чорнобильського району, де створила полотна «Пріп'ять. Пором», «Азбука», «Хліб». Щоправда й кривда» М. Стельмаха (режисер Л.Л. Танюк). Спектаклі, які готові до постановки, були заборонені.

1964 року Алла Горська у співавторстві з Панасом Залівахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створила у Київському університеті вітраж «Шевченко. Мати».

Вітраж був знищений адміністрацією університету за розпорядженням міськкому партії. Скликана після цього комісія кваліфікувала його як ідеологічно ворожий.

Горська — автор численних художніх творів: "Автопортрет із сином" (1960), "Портрет батька" (1960), "Абетка" (1960), "Біля річки" (1962-1963), "Портрет В. Симоненка" ( 1963) та інші.

У її графіці було дано нове трактування образів Т. Шевченка, О. Довженка. Зі своїм чоловіком В. Зарецьким, художниками-однодумцями — Г. Сініцей, Г. Марченка, Б. Плаксієм, Ст. Смирновим художниця у Донецьку, Києві, Краснодоні створила низку монументальних робіт, відзначених впливом українського бароко та мексиканського монументалізму.

Художниця входила до групи «шістдесятників», брала активну участь в українському правозахисному русі. Вона матеріально і морально підтримувала сім'ї політв'язнів, листувалася з ними. У квітні 1966 року подала клопотання на захист П. Залівахи. Дисиденти, які поверталися із ув'язнення, зверталися до неї за допомогою.

За участь в акціях протесту в 1965—1968 роках проти розправи над українськими дисидентами Горська зазнала переслідувань з боку радянського режиму.

Алла Горська загинула 28 листопада 1970 року у місті Василькові, за офіційною версією — від рук свого свекра, який убив її ударом сокири по голові. Похорон Горський 7 грудня на Міському (Берковецькому) цвинтарі у Києві перетворилися на мітинг протесту.