Боронив Батьківщину у складі Третьої штурмової. Згадаймо Андрія Дідука
glavcom.ua
Thu, 21 Nov 2024 09:00:00 +0200
Щодня о 9 ранку українці вшановують память усіх, чи життя забрала російськоукраїнська війна.
Нині згадамо Андрія Дідука.
16 листопада у Шепетівці прощалися з оператором відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами 1 штурмового батальйону військової частини, солдатом Дідуком Андрім Валерійовичем мужнім воїном з гарячим серцем, який виборював право на життя та свободу України ціною власного життя.
Про це повідомила Шепетівська міська рада.
Народився Дідук Андрій Валерійович 25 листопада 2003 року в місті Шепетівка.
Він був молодшим сином в сімї, зростав, як і усі, непосидючим, допитливим, іноді збитошним хлопчиком.
До девятого класу навчався у місцевій загальноосвітній школі 1 та продовжив навчання у Навчальновиховному комплексі школагімназія 5.
Середню спеціальну освіту отримав у Шепетівському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку.
Війна увійшла в коротке життя Андрія, коли він був ще студентом.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога юнак, не задумуючись, вступив до лав самооборони.
Дуже серйозно, з великою відповідальністю ставився до своїх обовязків виходив на блокпости та вулиці на чергування.
Це, мабуть, і мотивувало Андрія обрати для себе непростий шлях воїназахисника.
Попри свій молодий вік, він прийняв рішення боронити свою землю зі зброю в руках.
Юнак наполегливо готувався до вступу у лави Третьої окремої десантноштурмової бригади ЗСУ.
У серпні 2023 року його мрія здійснилася він пройшов відбір і підписав контракт.
Андрій був направлений на навчання у 169й навчальний центр ім.
Князя Ярослава Мудрого в селищі Десна Чернігівської області.
Бійці, що були плічопліч з Андрім на фронті, казали Сміливий хлопець, веселун, вірний друг та побратим.
Військова честь і гідність були для нього понад усе, він завжди називав речі своїми іменами й ніколи не лукавив.
Андрій любив життя.
Фізично підготовлений і статний, він завжди намагався бути лідером, сильним та цілеспрямованим.
У серцях його однокласників та друзів живуть про нього гарні, світлі, теплі спогади, адже за все сво життя жодного разу не заплямував себе поганим чи негідним вчинком.
Мав добру, ніжну душу, в якій вистачало любові й співчуття до всіх.
Часто спілкувався зі старшим братом Артемом, любив свою племінницю Софійку.
Андрій планував відпустку на 28 листопада та з нетерпінням чекав зустрічі з родиною та друзями.
Востанн написав батькам, Валентині Володимирівні та Валерію Миколайовичу, 11 листопада ввечері Все добре.
Андрій вже повертався із завдання, коли ворожий дрон обірвав його земну дорогу.
Блок галереї Загинув Андрій Дідук 12 листопада 2024 року біля Новогорівки Сватівського району Луганської області.
16 листопада у Шепетівці друзі та рідні провели його у останню дорогу... Главком долучаться до хвилини мовчання.
Ми вшановумо память усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину.
Ми згадумо загиблих від рук російських загарбників, запалюмо свічки памяті та схилямо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу память громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Останні новини
більше новин