Підводне життя літератури
glavcom.ua
Sun, 17 Nov 2024 23:35:39 +0200
Українська література скидаться на айсберг лише 10 відсотків на поверхні, решта під водою.
Не опублікована, не досліджена, забута і притрушена порохами.
Хоч не за суттю, але за цифрами скидаться на неї наша літературознавча наука 10 відсотків вартісних досліджень, решта вода.
Замість досліджувати невідомі досі твори, розкривати те, що зберігаться в рукописних фондах, псевдонауковці порівнюють непорівнянне наприклад, пси КарпенкаКарого й Генріха Ібсена або шукають парадигми і дискурси в сучасних письменників, збагачуючи не науку, а пустослівя.
Недавно прочитав у одній статті про себе, що, можливо, я й досі займаюся містифікаціями, бо в моїх антологіях повно письменників, про яких нічого не відомо.
Це дивне твердження, бо я подаю їхні біографії, і якщо про них нічого не каже Вікіпедія, то це не означа, що неможливо знайти про них згадки в інтернеті.
Але хто би то шукав Мені справді вдалося розшукати твори невідомих досі авторів, але більшість із них присутні в біографічному словнику Русские писатели 18001917, який поки що видано в шести томах.
В цьому дуже детальному словнику всі, хто щось писав російською, а отже чимало українців.
Їхні твори у нас давно або взагалі ніколи не видавалися.
Зрештою, їх ще треба перекласти.
Російськомовні історичні твори Василя Наріжного, Григорія Данилевського, Данила Мордовця, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, вгена Гребінки, Олександра АфанасьїваЧужбинського, Олекси Стороженка, Григорія КвіткиОсновяненка здебільшого у нас і досі не перекладені.
Ну, ці автори бодай відомі, а ось про козацькі повісті Олександра Кузьмича, який творив ще в 1840х роках, чи Павлина Свенцицького, який писав і українською, і польською, мало хто чув.
Дуже добрим довідником було для мене дослідження Василя Сиповського 18721930 Україна в російському письменстві 18011850 1928.
На жаль, другий том так і не вийшов.
Саме з цього видання я дізнався про невідомих мені українських письменників, які писали російською.
Цей довідник доповнили Микола Зеров, Павло Филипович та інші.
І ось я вже гортаю романи Чорний гріб або Кривава зоря Олександра Протопопова 18141867, сина українського дячка, де події відбуваються у давньому Киві, Олександра Чуровського Відьма, або Страшні ночі за Дніпром.
Останній роман похвалив В.
Блінскій неизвестность его имени нимало не мешает совершенному успеху его дебюта.
Українська література, як і будьяка інша, творилася на кількох мовах.
в мене антологія давньої словацької літератури, то там словацькою лише народні пісні, та й то деякі поцуплені з нашого Закарпаття, а решта перекладені словацькою твори, що писані були латиною, чеською, угорською, німецькою.
Себто все, що творилося на терені Словаччини, їхн.
Хоча були й винятки.
Джозеф Конрад, який народився в Україні, був якийсь час у Львові, писав чудовою англійською поза межами Польщі.
А проте можна про нього прочитати, що це великий польський письменник, який писав англійською.
Ян Потоцький писав французькою і це теж великий польський письменник.
Хоча завдяки своїй біографії яко творець театру в Тульчині може вважатися й українським.
Чи такий ЗахерМазох, який сам себе називав русином і багато про русинів писав.
Тому поняття українська література давно пора розширювати.
На основі моїх антологій, в яких я опублікував чимало з тії підводної літератури, було захищено кільканадцять наукових праць.
Однак сам я не підходив до публікації науково.
Це не могли бути наукові видання, бо часом авторами виявлялися відверті графомани, якот брати Григорій 18201869 і Степан 18141886 Карпенки.
Останній видав був повість Твардовський про польського Фауста, який фігуру також у нашому фольклорі.
Ця повість неймовірно розтягнута, ще й здобрена жахливими віршидлами.
Публікувати її в такому вигляді було неможливо, тож я її скоротив, вірші повикидав.
А в наслідку вийшло цілком пристойне оповідання з бароковим описом чортячого бенкету в пеклі.
Так само довелося чистити оповідання вгена Згарського, Ореста Авдиковського, Івана Гавришкевича.
І коли один хитрий видавець вирішив перевидати мою антологію українського готичного оповідання, заявивши, що редагування не захищаться авторським правом, я заперечив, що тут не редагування, а ґрунтовне опрацювання текстів, мало що не переклад.
А те, що я ці тексти виявив, перелопативши гори старих газет, вже не рахуться, як і вартість сканів Комусь здасться, що так препарувати давні тексти не можна, що це якоюсь мірою фальсифікат.
Але річ у тім, що в первісному вигляді всі ці оповідання залишалися б і далі всіма забутими і нестравними через те, що розтягнуті, моралізаторські та ще й автори часами були москвофілами.
А це означа, що мова там далека від досконалості.
Гори рукописів лежать не опрацьовані і не опубліковані.
Сотні, а може й тисячі літературознавців з натхненням віддаються псевдонауці, не бажаючи вдихати порохи рукописів.
Звісно, це не надто примне заняття, бо в мене на книжкові й газетні порохи завше одна реакція починаю чхати і шмаркати.
Але ж яка це радість відшукати цікавий твір, ніким іще не згаданий
Останні новини
більше новин