Парамедикиня Бека. Історія фельдшерки, яка попрощалася зі спокійним життям у США і підписала контракт із ЗСУ
www.pravda.com.ua
Wed, 13 Nov 2024 05:30:00 +0200
30річна американка Ребекка Мацировська з позивним Бека в березні 2022го подолала понад вісім тисяч кілометрів, щоб дістатися до України з міста Ноксвілл, що в штаті Теннессі. Щойно вона побачила новини про початок повномасштабного російського вторгнення одразу вирішила, що ма допомогти українцям.
До того її диним звязком зі словянами було прізвище колишнього чоловіка, прадід якого був поляком.
У цивільному житті Ребекка понад десять років працювала фельдшеркою в США.
Час від часу вона волонтерила як медикиня в бідних країнах, зокрема у Венесуелі, Мексиці та Гаяні.
Зараз Бека парамедикиня в 53ій окремій механізованій бригаді ОМБр імені князя Володимира Мономаха.
Працю з військовими на Торецькому напрямку. Ми спілкувалися через відеозвязок під канонаду артилерії.
На початку розмови Бека попередила, що чергу на стабпункті, куди в будьякий момент можуть привезти поранених.
Так і сталося.
За 30 хвилин розмови вона відключилася, щоби надати допомогу постраждалим бійцям.
Вдруге нам вдалося звязатися за кілька днів.
Говорили англійською, але Бека періодично вставляла українські та російські слова.
Наприклад, пригадуючи пережиті на війні моменти, вона часом ошелешено промовляла Its пиздць. Бека With the soldiers we speak like this чутьчуть русский, чутьчуть украинский, чутьчуть английский Всі фотографії в матеріалі авторства пресофіцера 53ої бригади Яна Шипули Російська пропаганда регулярно вбива Ребекку, називаючи її американською найманкою.
Вперше росіяни заявили про ліквідацію парамедикині в Бахмуті на Донеччині в грудні 2022 року. Спочатку я була в шоці, а потім розізлилася.
Хіба схоже, що я мертва Я жива, дурні лохи Одного разу росіяни взагалі заявили, що я жінкаснайпер.
Мовляв, вони вбили відому американську снайперку.
Я подумала Що за чорт Що ви, ска, робите Це так безглуздо. Зараз я не зважаю на такі новини.
For me this is just хуня, каже Бека. Ребекка Мацировська розповіла Українській правді, чому вирішила приднатися до українського війська на початку великої війни, як дола мовний барр у спілкуванні з побратимами та чим її вражають українці.
BANNER1 Шлях до України Вперше про російську агресію проти України Ребекка почула від українців, з якими працювала в Америці, приблизно в 2016 році.
Вони розповідали про репресії в Радянському Союзі, українську боротьбу за незалежність, Революцію гідності та російську окупацію Криму й частини Донбасу, ділилися, як ці події вплинули на них особисто.
Бека захопилася історію України.
В 2021 році українські знайомі Ребекки почали хвилюватися через скупчення російських військ на кордоні і можливе повномасштабне вторгнення.
Новина про початок великої війни в Україні застала Беку на робочому місці в лікарні.
Я не могла повірити, що це відбуваться прямо зараз емоційно згаду Ребекка.
І весь світ просто спостерігав, але ніхто не почав допомагати одразу, бо Україна не член НАТО.
Тоді я вирішила, що маю допомогти українцям.
Тим паче в мене досвід роботи в стресових ситуаціях.
В березні Ребекка надіслала Міністерству охорони здоровя України офіційний запит на роботу.
І майже відразу отримала дозвіл. Тоді ж вона сказала начальниці, що хоче використати накопичену за кілька років відпустку приблизно десять тижнів, щоби поїхати допомагати українцям.
Рішення Беки не стало для керівниці лікарні сюрпризом.
Я була впевнена, що ти це зробиш.
І чекала, коли скажеш, що їдеш до України, схвально відреагувала вона.
Не здивувалися рішенню Беки і в родині брат і невістка.
Ніхто навіть не думав, що відважна дівчина зможе спостерігати за російськоукраїнською війною з іншого континенту. Медикиня зібрала речі та вирушила до України. Коли я приїхала, зрозуміла, що не можу повернутися додому з чистим сумлінням, поки не допоможу українцям перемогти росіян. Байдуже, хто ти українець, американець чи вропець.
Ти не можеш стояти осторонь української трагедії і вдавати, ніби все добре.
Всі мають обднатися, щоби зупинити війну. Бека Зараз я дуже рідко їжджу додому в США.
99 часу перебуваю в Україні Спочатку Ребекка планувала працювати в тиловому госпіталі, але дізналася, що на фронті не вистача парамедиків, тому придналася до військових. Звісно, вона не повернулася в США за 10 тижнів. Читайте також Діди воювали.
Як нащадок шведа під Полтавою допомага перемогти Росію, поки Путін марить величчю Петра I Армія Бека не захотіла долучатися до міжнародного легіону, бо розуміла, що там доведеться працювати виключно з іноземцями.
Я хотіла працювати зі своїми солдатами українськими, наголошу вона.
Ребекка починала парамедикинею в 36ій бригаді морської піхоти. Я була першою іноземною громадянкою, яка отримала блакитний берет.
Це була честь для мене Перший позивний у неї зявився під час роботи з морськими піхотинцями.
Власники блакитних беретів жартома називали дівчину Маммі.
BANNER2 Коли вони були поранені або мали якісь проблеми зі здоровям, завжди зверталися до мене.
Один із них сказав Якщо ми мамо проблеми, просто телефонумо мамі, і вона допомага.
Все почалося як жарт, а потім прижилося.
Мене завжди називали Маммі.
Зараз це дуже смішно.
А тоді було навіть образливо, бо всі мали круті позивні Куля, Байкер, Гонщик, Привид, а я просто Маммі, усміхаться вона.
Під час однії з перших евакуацій Ребекка надавала допомогу військовому з важким пораненням.
На той момент його сімя перебувала в оточеному росіянами Маріуполі. Цей хлопець був серйозно поранений, але сказав мені Просто накладіть гіпс і дозвольте мені повернутися на поле бою.
Я не можу врятувати свою родину, але зобовязаний продовжувати воювати за Україну.
Ця історія мене вразила. Коли Бека працювала з морськими піхотинцями на Донеччині, познайомилася з військовими 53ої бригади.
Парамедикиня взялася допомагати їм з евакуацію поранених.
Вони дуже швидко потоваришували.
Тому Ребекка підписала контракт саме з 53ою ОМБр.
Морські піхотинці переїжджали на Херсонський напрямок і кликали мене з собою.
Однак я сказала Хлопці, ви стали для мене дуже близькими.
Але 53 бригада це моя сімя.
Я залишилася з ними в Авдіївці.
Читайте також Страх у всіх, але треба йти до кінця.
Як морпіхи захищали Миколаїв, а нині наступають на Херсонщині Ребекка одразу попередила нових побратимів, що більше не хоче бути Маммі.
І попросила називати її просто Бекою. Всі друзі та родина називають мене Бека.
Солдати зазвичай так і кажуть, але іноді звертаються Бекусік або Бекічка.
Це дуже мило. На ротації в Авдіївці бригада регулярно поповнювалася новими бійцями.
Ребекка навчала їх тактичній медицині.
Доводилося ледь не цілодобово працювати як медиком на стабпункті або евакуації, так і інструктором на полігоні.
Ребекка в ролі інструкторки Після Авдіївки ми переїхали в НьюЙорк.
Не можу про це розповідати, але там був пиздць.
Зараз ми біля Торецька.
Майже всі міста на Донеччині, де я раніше жила зі своїми солдатами, окуповані.
Щоразу, коли ми переїжджамо і заселямося в нові будинки, я насамперед збираю всі фотографії, малюнки та інші цінні речі в одну коробку і складаю їх у безпечному місці.
Бо щиро вірю, що українські сімї повернуться додому. Але зараз більшість із будинків, де Ребекка жила разом із військовими, де облаштовувала медпункти, зайняли або розбомбили росіяни. Читайте також Війна велике село ми знамо, хто де був і що робив.
Історія бойової медикині Мауглі Побратими і побут Я люблю свій армійський колектив, бо ми бережемо одне одного, який би жах навколо не відбувався. Памятаю, колись ми їхали на позицію.
Я була в бронежилеті, касці та повному екіпіруванні.
Сержант доторкнувся моїх рук і відчув, що вони холодні.
Він закричав Стоп Зупиніть машину Повертамося назад.
Ми повернулися по теплі шкарпетки й рукавички для мене, а потім знову виїхали на позицію. Бека дуже здивувалася, що в Україні носять шапки, коли ста холодно.
Побратими сваряться, якщо вона цього не робить. Бека Побратими не дозволяють мені сидіти на холодній підлозі.
Приносять подушки або ковдри.
Це так дивно і мило водночас Ще більше Ребекку вража, коли їй не дозволяють піднімати важкі речі.
В Америці вона звикла до того, що доводиться носити все самій, а в Україні навіть поранені військові пропонують допомогу.
Із сексизмом і зневажливим ставленням з боку чоловіків Бека не стикалася в українському війську. Читайте також Білорус зі знаком якості.
Як учасник двох Олімпіад став добровольцем в Україні Парамедикині подобаться, що українці використовують зменшені форми імен.
Наприклад, Іван Ваня, Олександр Саша, Олексій Льоша.
Спочатку вона дуже плуталася, думала, що неправильно запамятала імя, але згодом звикла. Цікаво спостерігати, як люди знайомляться.
Спочатку Олександр, потім Саша, а згодом Саня, блдь сміться.
Найбільше Беку драту, що побратими завжди додають воду в мило, яке закінчуться, замість того, щоби купити нове. Я намагаюся це виправити.
Кажу Хлопці, я піду в магазин і куплю нам нове мило, коли воно закінчиться.
Не наливайте в пляшку воду, добре.
Я медсестра і знаю, що нове мило бореться з мікробами краще, ніж мильна вода.
UPCLUB Мова і культура Ви намагалися вчити українську мову запитую я.
Каншна, переконливо відповіда Ребекка.
Більшість військових, з якими вона працю, російськомовні, бо родом із Луганської та Донецької областей.
Тому Бека розумі російську мову краще, ніж українську.
Але щодня парамедикиня намагаться знайти бійців, які спілкуються українською, щоб вивчити кілька нових слів. Нещодавно я вивчила слово цікаво.
Я раніше багато разів чула його і думала, що воно означа це кава.
А виявилося, що цікаво це interesting.
За понад два роки на війні вона навчилася долати мовний барр.
Зі своїми бійцями Ребекка спілкуться трохи англійською, трохи російською і трохи українською.
Вона розумі російською і українською мовами всю термінологію, повязану з тактичною медициною.
Але побутові балачки поки що даються насилу. Нікого не змушую вчити англійську.
Я в Україні, тому маю говорити мовою людей, які мене оточують. Вважаю, що дискусії навколо мовного питання можна буде вести після того, як виграмо війну.
Спочатку мамо боротися за те, щоб зберегти Україну та українську мову. Бути патріотами в тилу легко.
Приїжджайте на Донеччину і розмовляйте українською.
Приїжджайте воювати, а потім розповідайте військовим, якою мовою їм треба говорити.
Ребекка Ukrainian is very красива language.
Я дуже хочу її вивчити і обовязково зроблю це.
Але трохи пізніше Відколи Бека приїхала в Україну, в її плейлисті зявилося багато українських пісень.
Вона в захваті від українського гімну і Пісні про рушник.
Щодня слуха пісні гурту Kozak System і Клавдії Петрівни.
BANNER3 Обожню Щедрик композитора Миколи Леонтовича.
Багато разів бувала на його батьківщині у Покровську на Донеччині, який зараз знищують росіяни.
Читайте також Реальний Сенцов.
Історія режисера і штурмовика з товстою шкірою Я хотіла би показати кожному українцю хоча б одне прифронтове село.
Завести їх у будинки, де жили сімї до моменту, поки війна не забрала в них таку можливість.
В цих будинках досі лежать книги на полицях, висить одяг у шафах.
Але мешканцям довелося виїхати, бо Росія все знищила. Українці, які живуть у тилових містах, мають на власні очі побачити, що війна може зробити з ними, якщо не йти воювати і припинити боротися.
Можливо, тоді всі зрозуміють ціну ції війни. Ангеліна Страшкулич, УП
Останні новини
більше новин