Як зупинити саморуйнівну силу та знайти духовну опору під час війни
glavcom.ua
Thu, 31 Oct 2024 21:01:00 +0200
Хочу звернути увагу на одне важливе, але часом небезпечне відчуття, яке особливо загострилося у багатьох українців з початком ції війни, внаслідок тяжких життвих випробувань і сильних душевних переживань.
Йдеться про надмірне почуття провини, яке насправді може зруйнувати впевненість людини, надломити її духовні сили, буквально, зїсти зсередини.
Потрібно звернути на це увагу, аби змогти вчасно попередити у людини таке її душевне самокатування.
В нормальних, звичайних умовах виправдане почуття провини певним маркером, індикатором того, що щось не в порядку, щось зроблено неправильно і потребу виправлення прощення, доброї справи тощо.
Але нині, в час війни і великих втрат, це почуття все частіше набува надмірної якості, бо наш розум мимоволі прагне відшукати причину всіх бід, виявити, хто коли і в чому помилився, провинився.
І тут два варіанти або людина винить іншого, або самого себе.
Так, наприклад, хтось відчува провину перед рідними та знайомими, бо виїхав за кордон, а хтось навпаки, винить себе, що лишився.
Хтось звинувачу себе в тому, що робить недостатньо, мало донатить, небагато допомага.
Хтось не може собі простити того, що чогось вчасно не зробив, не сказав, бо не встиг.
А хтось винить себе в тому, що вижив, коли зовсім поруч загинули діти Перелік цих провин можна продовжувати, на жаль, дуже довго.
Але не варто.
Замість надмірного самозакопування, поглиблення почуття власної провини, шкодування за тим, що вже сталося, замість сліз, розпачу і печалі дійте З Богом дійте.
Почуття провини це неприйнята людиною відповідальність, а почати діяти значить почати брати на себе відповідальність, зменшуючи непродуктивне відчуття власної провини.Почуття провини, на відміну від почуття відповідальності, неконкретне, розмите, сповнене марних сподівань, воно позбавля людину впевненості у собі, приносить почуття тяжкості та болю, спустошу, знесилю.
По суті, почуття провини це агресія, спрямована на самих себе аутоагресія, це самобичування, самознищення.
І тут задача в тому, щоби цю деструктивну енергію перетворити на конструктивну за допомогою дії, оновлення, виправлення.
В Біблії багато прикладів щодо цього.
Одним із них притча про Закхея, який, як ми знамо, був начальником митарів, римських збирачів мита і податків, яких ненавидів і осуджував місцевий народ.
І ось він чу про Господа, хоче Його побачити, навіть залазить для цього на дерево що зовсім не личить людині його статусу і неочікувано удостоються честі приймати Спасителя і навіть розділити з Ним трапезу.
Ця зустріч призвела до переміни Закхея він усвідомив свою провину.
Але як він поводиться У свому розкаянні Закхей не займаться самоїдством, не рве на собі одяг, не посипа голову попелом, не зїда себе зсередини.
Він прийма відповідальність за свої гріхи і прагне виправити завдану людям шкоду Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо Лк.
19 8 .
І Господь прийма таке його покаяння Ісус сказав йому нині прийшло спасіння дому цьому Лк.
19 9.
Надмірне почуття провини не приносить нам користі.
Воно також не потрібне Господу Бог шука не за що нас осудити, а як виправити, очистити, ствердити у добрі Памятаймо про це.
Останні новини
більше новин