У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом.

Про це філологиня Ольга Васильєва пише у Facebook.

Важливо запам'ятати, що в українських іменах немає суфікса -ік, він є у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.

"На Полтавщині столітня бабуся називала свого онука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість "толіки" та "віталіки" це суржикізми й наслідок зросійщення", - пише Васильєва.

Вона нагадала розмовні (не паспортні) форми імен в Україні:

"не Ваня, а Ванько, Іванко або Івась;

не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась;

не Юра, а Юрко, Юрчик або Юрась;

не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;

не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь;

не Паша, а Павлик або Павлусь;

не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;

не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;

не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;

не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;

не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;

не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;

не Олєжа, а Олежко, Олькó або Лесь, Лесик;

не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько;

не Нікіта, а Микитка або Микитко;

не Коля, а Миколка або Колькó;

не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;

не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;

не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;

не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;

не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;

не Дєня, а Дениско або Денько;

не Тьома, а Артемко або Темко;

не Тіма чи Тімоша, а Тимко;

не Вася, а Василько, Васьо або Васько;

не Марік, а Марик або Марко;

не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;

не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;

не Боря, а Борик, Борко або Бориско;

не Слава чи Славік, а Славик або Славко;

не Владя чи Владік, а Владик або Владко;

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Жіночко" чи "пані": філологиня пояснила, як казати в Україні

не Толя чи Толік, а Толик або Только;

не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;

не Вітя, а Вітик або Вітько;

не Федя, а Федусь або Федько;

не Вова, а Володик або Володько;

не Сєрьожа, а Сергійко;

не Кірюша, а Кирилко;

не Ігорьоша, а Ігорко;

не Іллюша, а Ілько;

не Льова, а Левко."

"Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу. Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще на графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 років. Потім під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків", - підсумувала редакторка.