Прихильник України Марк Рютте очолив Північноатлантичний альянс. Тим часом у світі запалала війна на Близькому Сході а у міноборони України звільнили двох заступників міністра. Огляд цих та інших подій підготувала Gazeta.ua.

Уночі на 1 жовтня Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) розпочала наземну операцію "Північні стріли" на території Лівану проти угруповання "Хезболла".

США прокоментували: Ізраїль має право на самозахист від угруповань, за котрими стоїть Іран, але Пентагон наполягає на дипломатичному врегулюванні конфлікту.

Звісно, в України виникли запитання, адже Білий дім досі не зняв заборону на застосування далекобійної зброї по території Росії. Нагадаємо, це питання було одним із ключових у поїздці української делегації до США. І зрушення, судячи з коментарів Держдепартаменту США, є. Речник Держдепу Метью Міллер заявив на брифінгу, що Україна має достатньо далекобійної зброї власного виробництва і не потребує дозволу США на її застосування. Водночас "питання застосування західної зброї для ударів углиб Росії залишається на розгляді", - зазначив він. Отже, з порядку денного воно не зняте. Тим паче, наближається до вирішення ще одне ключове, - про НАТО.

Першого жовтня генсеком НАТО став Марк Рютте. Його попередник, Єнс Столтенберг, в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна" припустив запрошення України до Альянсу з тимчасово окупованими територіями за умови згоди всіх країн-членів НАТО.

Марк Рютте, зі свого боку, заявив, що Альянс має гарантувати перемогу України, яка "на першому місці у переліку (пріоритетів, - Gazeta.ua)". Цікаво, що у Financial Times припускають, що президент США Джо Байден може у січні 2025 року, перед тим, як полишити посаду, може просунути заявку України на членство у НАТО. Водночас, стверджується у статті, єдина стратегія, котра зараз" на столі" - це вступ України до Альянсу в обмін на території (тимчасово окуповані).

Але є ще нюанс. Марк Рютте, окреслюючи пріоритети на посаді генсека НАТО, акцентував на колективній обороні й стримуванні, а також на відносинах із Далеким Сходом.

З огляду на те, що до Далекого Сходу належать, зокрема, В'єтнам, Індонезія, КНДР, Китай, Малайзія, Корея, Японія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни та, що важливо, - частина Росії. НАТО при Рютте зміцнюватиме цю дугу. Що, до слова, збігається з інтересами й останніми стратегічними кроками США в Індо-Тихоокеанському регіоні (Японія, Філіппіни, Тайвань).

Однак кандидат у президенти Дональд Трамп неодноразово стверджував, що у НАТО саме США гарантують безпеку Євросоюзу. Почасти це правда, адже відрахування Сполучених Штатів і американські бази у деяких європейських країнах дозволяють ЄС заощаджувати на колективній обороні. За будь-якого варіанту вступу до НАТО означатиме, що США як ключова країна-член НАТО бере на себе всі видатки і наслідки протистояння, котре, скоріш, переходить у "заморожений" стан. Якщо Україні найближчими місяцями членство в Альянсі "не світить", США зможуть перекласти основний тягар підтримки України на Європу.

Тобто, Сполученим Штатам потрібно терміново зафіксувати ситуацію в Україні в певних передбачуваних межах, щоб зосередитися на більш небезпечному регіоні чи регіонах.

Симптоматично, що РФ у дивний спосіб вже відповіла на наміри НАТО по Близькому Сходу: з губернатором Якутського федерального округу днями зустрівся керівник Білорусі Олександр Лукашенко.

А 1 жовтня до Білорусі навідався генсек МАГАТЕ Рафаель Гроссі, якого Лукашенко запевнив у тому, що готовий зробити все для ядерної безпеки в регіоні. Натомість Гроссі за підсумками обговорюваних на зустрічі питань вказав на ситуацію в Україні. Гендиректор МАГАТЕ поінформував Лукашенка про роботу Агенції "по забезпеченню ядерної безпеки українських АЕС".

Є сигнали й від Китаю. Головний - не розширювати поле бою, заявив міністр закордонних справ КНР Ван І, коментуючи дебати навколо "далекобійки" для України.

У статті для The Washington Post автор Девід Ігнатіус, порівнюючи стан справ з Карибською кризою, звертає увагу на можливі російські відповіді у разі ескалації, наприклад, посилення поставок зброї різним угрупованням, котрі вже шкодять інтересам США у різних куточках світу. Під ударом опиняться і польські транспортні ланцюги постачання американської зброї нашій країні, припускає автор. Тому дії Байдена доречні.

Та й Україна не залишається з агресором сам-на-сам. Сигналом є візит представника НАТО Патріка Тернера до Києва у День Захисників і Захисниць. Гість пообіцяв продовження підтримки як опору України, так і просування до членства в НАТО. Останнє Тернер назвав "незворотнім", у повній відповідності з резолюцією липневого саміту Альянсу. Та - не більше.

Зранку 1 жовтня в уряді подали на звільнення відразу чотирьох високопосадовців із Міністерства оборони України.

Заступника міністра Станіслава Гайдера запланували перевести на посаду керівника офісу Міноборони, а решту трьох - в нікуди. Це - двоє заступників міністра Олександр Сергій та Юрій Джигир та держсекретарка міністерства Людмила Дараган. Однак Кабмін схвалив звільнення лише Гайдера і Дараган.

Серед інших змін те, що "Спецтехноекспорт" переходить від ГУР у пряме підпорядкування МО і скоро матиме наглядову раду, як і Агентство оборонних закупівель. Міністр Рустем Умєров пояснив це наближенням до стандартів НАТО. В експертних колах говорять про м'який варіант перезавантаження відносин офісу президента й міноборони з головою ГУР МО Кирилом Будановим, чутки про незадоволення яким, аж до відставки, з'явилися відразу після повернення Зеленського зі США. Той факт, що не всіх поданих Умєровим уряд звільнив, свідчить або про бажання спростувати напругу, або про її відсутність.

Європейські партнери України тим часом роблять багатообіцяючі заявки перед "Рамштайном". Міністр з європейських справ Франції Бенджамін Хаддад в інтерв'ю Berliner Zeitung зазначив, що відправка союзницького контингенту, зокрема, французьких тренувальних місій або й військового контингенту, не виключена. Це означає, що Франція допускає пряму збройну протидію Росії на території України, незалежно від вступу чи не вступу України до НАТО. Вірогідно, саме такий або близькі варіанти розглядатимуться на засіданні "Рамштайну" 12 жовтня.