Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Миронця.

Загинув захисник України 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Понад три тижні Віталій Миронець вважався зниклим безвісти. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Березнівську міську раду.

Віталій народився 24 травня 1982 року в селі Вітковичі. Навчався у місцевій школі, а згодом отримав посвідчення водія та тракториста. Віталій зростав працьовитим і відповідальним, любив порядок у всьому – в полі, у господарстві, на подвір’ї. До будь-якої роботи брався сумлінно й чесно. У мирному житті працював там, де були потрібні його умілі руки, зокрема на сезонних роботах, і завжди залишав по собі добрий слід.

Миронця поважали за добру вдачу, працелюбність, справедливість і щирість. Він умів знаходити спільну мову з людьми та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Особливе місце в його житті займала родина. Для рідних Віталій був справжньою опорою – турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і найкращим батьком, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких і всіх, хто його знав.

Старший солдат, командир відділення піхотного взводу піхотного батальйону, захищав Україну з липня 2025 року. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Понад три тижні вважався зниклим безвісти.

15 грудня 2025 року Віталій повернувся додому «на щиті»… Поховальна процесія розпочалася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне, де відбулася заупокійна служба, під час якої присутні помолилися за спокій душі Героя. Потому громадська панахида продовжилася на площі Незалежності. Потому траурний кортеж вирушив до рідного села Вітковичі. Живим коридором – з прапорами, квітами та сльозами на очах –  односельчани зустріли загиблого захисника України. Поховали Віталія на місцевому сільському кладовищі села Вітковичі.

У Віталія залишилися дружина Олеся, доньки Дарина, Анна та Софія, мама Надія Максимівна, тато Василь Панасович, а також брат Сергій.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.