Психологи добре знають, як слова можуть впливати на розвиток дитини та її емоційний стан. Деякі фрази, які здаються нам невинними, можуть залишати глибокий слід у дитячій свідомості. Вони здатні знижувати самооцінку, формувати страхи або обмежувати віру в себе.

Розповімо, які фрази професійні психологи ніколи не говорять своїм дітям і чому вам також варто уникати їх у спілкуванні з малюками.

Чути це дуже боляче. І це може призвести до небажаних наслідків у майбутньому. Дитина може стати надчутливою до помилок, намагатиметься догодити батькам, щоб не почути більше образливих слів. Перфекціонізм, тривожність - це все позбавляє дитину та майбутнього дорослого впевненості у собі.

Вірний спосіб роздратувати кого завгодно. Це слово нікого не заспокоює, навпаки, розганяє конфлікт. Воно виражає зневажливе ставлення, заборону на вираження емоцій. Дитині потрібно дати конкретну інструкцію, що зробити, щоб заспокоїтися, - емоції мають вийти назовні.

Подивися на мене, давай подихаємо, давайте дитині способи впоратися з емоціями, радять фахівці.

Коли дитина пхикає, впадає в істерику, говорить невиразно, вона перебуває у стресі. Вимагати, щоб вона говорила нормально, спокійно та розбірливо - це означає додатково натиснути на неї, що ще більше посилить стрес.

Дітям не завжди ліньки робити те, що від них вимагають. Іноді у малюка може бути просто недостатньо навичок для того, щоб це зробити. Важливо з'ясувати, що саме заважає йому виконати ваше прохання.

Заборона на емоції - це одна з найшкідливіших речей, які тільки можна зробити у спілкуванні з дитиною. Плакати - це нормально. А заборона це робити - демонстрація, що ви дитині не співчуваєте. Згодом дитина навчиться придушувати свої почуття, емоції. Це призведе до тривожності, депресій.

Вимагати подяки це може бути зрозуміло, але не зовсім розумно. Діти не завжди вміють висловлювати подяку так, щоби було зрозуміло дорослим.

Дітям ще потрібно навчитися обробляти свої думки та почуття таким чином, щоб розуміти та інтерпретувати їх. Тим більше, говорити про них вголос.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сім причин, чому дитина стає агресивною

Фраза дуже груба. Уявіть, що ви кажете її своїй подрузі - вірний шлях до сварки, чи не так? Отже, якщо не хочете, щоб діти втручалися у вашу розмову, не заводьте при них дорослих обговорень.

Змусити щось робити чи навпаки, щось заборонити, не пояснюючи причин свого рішення - не найкращий спосіб комунікацій з дитиною. Воно руйнує довіру і виховує у дитині почуття невпевненості у собі. Поясніть своє рішення і постарайтеся зробити це ввічливо.