Росіяни стикнулися з затяжними боями на Покровському напрямку. Огляд з фронту
glavcom.ua
Tue, 10 Sep 2024 13:00:00 +0300
Судячи зі всього, командування російської 2ї загальновійськової армії ЗВА, 90ї танкової дивізії, а також приданих їм сил й засобів зі складу УВ Південь, опинились у дещо двозначній ситуації.
Очевидно, командування УВ Центр вимагає від них максимально швидкого завершення ліквідації плацдарму ЗСУ на річці Вовча, східніше рубежу Желанне Перше Желанне Друге, й одночасно прагне цими ж силами продовжувати наступ на Покровськ.
Двозначність полягає у тому, що очевидно противник відчуває у цьому сенсі певні складнощі як із координацією такого роду дій, так й з розподілом своїх боєздатних сил й засобів по конкретним напрямкам та ділянкам.
Тому, вже протягом кількох крайніх діб відчувається його певне коливання, у сенсі вибору ним порядку виконання цих завдань.
На перший погляд здається, що вибір цей очевидний, адже до виконання першого завдання залучені більш як достатні для цього сили Значна частина 2ї ЗВА принаймні два полки 27ї мотострілецької дивізії/мсд 114а окрема мотострілецька бригада омсбр 1го армійського корпусу АК, без одного батальйону 90а танкова дивізія 228й мсп та 239й тп частина сил 5ї та 110ї омсбр.
Це не рахуючи ряду батальйоні та полків мобілізаційного резерву, оперативно підпорядкованих вищевказаним зєднанням.
По суті, для того, аби обійти та оточити декілька українських батальйонів неповного складу східніше річки Вовча, у напрямку на село Невельське, на ділянці 9Х12 км, противник зосередив майже повноцінний армійський корпус, принаймні, формально.
Однак, складність полягає у тому, що робить він це вкрай повільно, зокрема Прорватися між Українськом та Гірником йому поки не вдається.
Більше того, схоже на те, що у боях за село Українськ його передові підрозділи добряче завязли а мали, вже прорватися до Цукуриного та дороги між Гірником та цим селищем.
Окрім того, противник продовжує бої за Галицинівку й відповідно поки не може повністю звернути оборону ЗСУ вздовж Вовчої з півночі, у бік Желанного Першого, як це, очевидно, передбачено його планом.
А головне ЗСУ продовжують утримувати район Гірник Зоряне Олександропіль Курахівка, а значить мають можливість для матеріальнотехнічного забезпечення МТЗ своїх підрозділів, які знаходяться східніше Вовчої тобто, ведуть бої у районі Галицинівки, чи утримують дорогу Желанне Друге Красногорівка.
Спроба передових підрозділів 5ї та 110ї омсбр противника посприяти виконанню цього завдання, шляхом просування на північ, у північнозахідному та західному напрямках з боку Красногорівки, у рамках сумісної операції з УВ Центр, схоже також пригальмувала противник хоч й перебрався через р.Лозова, однак його просування на північ склало до 1 км, а у напрямку на Олександропіль, вздовж південного берега Лозової до 1,7 км.
До того ж, ситуація із міста Селидове та барєрним рубежем по річці Журавка та Казенний Торець той самий шанс ЗСУ, про який я писав раніше, також, ймовірно, не додають командуванню 2ї ЗВА противника особливого оптимізму.
Підрозділи її 27ї мсд, 15ї та 30ї омсбр, які діють на цьому напрямку власне, Покровському вимушені це робити на достатньо широкому фронті від Селидового, до Воздвиженки.
Й відповідно суттєво розосереджувати власні сили та засоби, що, своєю чергою, обєктивно ускладнює їм виконання головного завдання здійснення прориву ЗА цей барєрний рубіж.
Противник, кілька днів тому, зміг зайняти Новогродівку й завязати бої у самій Гродівці, але суттєвого просування західніше Новогродівки, або у бік Лисівки чи Сухого Яру не має.
Більше того, схоже, що й бої у південносхідній частині Гродівки також даються йому нелегко за моєю інформацією, бої/боєзіткнення протягом кількох крайніх діб, носили там впертий та вкрай запеклий характер, окремі СП та ВП по декілька разів переходили з рук у руки.
Те саме, очевидно, відбувається й у районі Селидове.
Противник все ніяк не може увірватися у місто з боку Михайлівки хоча, регулярно й майже безперервно робить такі спроби.
Вперте утримання ЗСУ Маринівки південніше Новогродівки, скоріш за все, цьому не сприяє.
Так само, як й будьяким діям противника у бік Селидового з боку зайнятою ним Новогродівки.
Зазвичай, у таких випадках, російське командування приганяє на проблемну ділянку ще 12 бригади а то й цілу дивізію, аби відновити та підтримувати тактичну та оперативну щільність своїх бойових порядків на потрібному для продовження пробивання оборони противника, рівні.
Однак, схоже на те, що у даному випадку, якось зайвої бригади у нього не знайшлося.
А ті, що знайшлися, сконцентрувались південніше, у бік Українська та Гірника, а також в районі Красногорівки.
Таким чином, можемо констатувати.
Ситуація у південній частині смуги наступу противника на Покровському напрямку, на даний момент, залишається вкрай важкою адже, обєктивно, загроза ліквідації нашого плацдарму східніше Вовчої, у напрямку на Невельське та витіснення наших військ за рубіж Українськ Курахівка продовжує бути значною.
Більше того, очевидно, противник зосередив для досягнення цієї цілі достатньо значні сили й засоби, які очевидно, переважають за своїм обсягом та бойовими спроможностями сили й засоби ЗСУ, які обороняються на цьому напрямку.
Тому, я б у жодному разі, зараз не давав якихось оптимістичних оцінок ситуації, штибу противник зупинений, ситуація стабілізувалась й т.д.
Це, просто, не відповідає тамтешнім реаліям.
Противник продовжує активно атакувати/штурмувати й докладає значні зусилля, аби робити це майже безперервно й на максимально можливій кількості напрямків та ділянок.
Щоб було зрозуміло.
На окремих ділянках Покровського напрямку, противник проводить по 1620 атак/штурмів на добу буває, й всі 25.
В окремі дні, бувало що на кількох певних локаціях напрямках разом відбувалось по 7075 бойових зіткнень атак противника за добу.
Зазвичай, вони атакують/штурмують, поки не мають просування, бодай якогось мінімального, або у них просто не закінчуються, на даний момент й у цьому конкретному місці, штурмові підрозділи.
Єдине, порівняно позитивне, що можливо констатувати, щодо цих спроб противника, це те, що обсяг та розмір атакуючих/штурмуючих підрозділів груп противника, за один раз, помітно зменшився тепер, це максимум штурмовий взвод скороченого складу, до 1517 тушок, а частіше штурмове відділення до 78 голів.
Ну й суттєво знизились обсяги задіяної противником, на Покровському напрямку, в таких атакуючих/штурмових діях, бойової техніки.
Це тепер, переважно окремі одиниці до 34х, частіше, противник, взагалі атакує виключно піхотою, з артилерійськоавіаційною підтримкою.
Штурмові роти та батальйони, які раніше перли напролом, обліпивши з десяток одиниць ББМ, вже певний час на Покровському напрямку, противником не використовуються.
Хоча, окремі ексцеси, такого роду, й бувають.
Останні новини
більше новин