Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вадима Коршевнюка .

Солдат Вадим Коршевнюк загинув 10 травня 2022 року біля селища Білогорівка на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельну вибухову травму внаслідок ворожого обстрілу. За день до цього воїну виповнилося 47 років.

Вадим народився і жив у місті Києві. Закінчив середню загальноосвітню школу №175. У 1993-1995 роках пройшов строкову службу у ЗСУ.

У 2014 році здобув вищу освіту у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова за фахом вчителя трудового навчання, технологій і креслення.

Своє професійне життя пов’язав із будівничою та дизайнерською справою. Монтував натяжні стелі киянам, а також жителям Бучі та Ірпеня. Захоплювався риболовлею, мисливством. Неймовірно тішився гостям і друзям, яких з радістю й гостинно приймав вдома.

У березні 2022 року Вадим разом із дружиною Тетяною прийшов у військкомат. З’ясувавши, що Тетяна – кандидат педагогічних наук, авторка багатьох шкільних підручників і посібників, провідний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, перепустки на фронт воєнком їй не дав.

«Державу захищають не лише в окопах, – сказав він. – Для вас передова у школі, бо за вашими підручниками формується майбутнє народу».

Вадим був мобілізований до лав Збройних Сил України і потрапив у самісіньке пекло на Донбасі.

Проходив службу у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду навідника у 16-му батальйоні. Разом із побратимами боронив Луганщину.

«Турботливий чоловік і батько, шанобливий син, вірний друг. Відважний і мужній Вадим пішов добровольцем до лав ЗСУ боронити Україну і нас з вами. Російські кулі обірвали його життя у розквіті сил. Він прийняв бій і поліг за те, щоб ми спокійно жили і працювали, а Україна наближалась до перемоги», – розповіла дружина загиблого Тетяна.

Поховали Героя на Берковецькому кладовищі у Києві.

Вдома на Вадима чекали дружина й донька.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.