У Грузії все це було вже. Торік грузини вже виходили на мітинги проти того самого, що й зараз, закону про іноагентів. Чим усе закінчилося? Уряд зняв із розгляду російську копірку закону, і генецвалє розійшлися домів попивати ркацителі й ласувати оджахурі під дальшим правлінням проросійської влади.

Тому планка завдань для Грузії не помінялася: скинути газпромівську владу, яку вони собі понаобирали, піти на окуповані росією території й забрати їх назад, поки ворог усі сили зосередив в Україні. Поки таких ставок і потуг нема в Сакартвело – хай двіжують собі під лікувальними водометами Шарко. Коли Грузія мовчала про Україну, відмовлялася допомагати, не визнавала росію агресором – вона сама обрала свою ганьбу.

Хто очікує на антиросійський Майдан у Грузії, хай не забуває суттєву деталь: там зараз 700 тисяч ру-беженцев. Які тіпа сильно проти війни, але цілком не проти нищити Україну руками зеків, бурятів і найманців – поки вони скупляють житло в Грузії й сіють там рускій мір. Населення Грузії – неповні 4 млн. Кількість міролюбцев, яких грузини радо прийняли, становить 18% від населення. Плюс 70 тисяч етнічної рос.меншини, яка вкупочці з понаєхавшими становить 20% населення Грузії. Це гранично небезпечна ін’єкція рашизму в без того хворе тіло. Це класична п’ята колона в пропорції кожен п’ятий.

Грузія має або повністю очиститися від ганьби – або не вдавати, що їх цікавить лише закон про іноагентів.