Розвиток технологій допоміг перенести книжки в доступніший та зручніший для багатьох людей формат — електронний. Однак це й значно спростило розповсюдження такого явища, як піратство. Через книжкове піратство сотні видавців у всьому світі щороку втрачають мільйони. Поширеним це явище є і в Україні. Тож постають питання: як побороти цю проблему та які перспективи українського ринку електронних книг? 

Яка ситуація з книжковим піратством в Україні та світі?

Нещодавно були опубліковані результати дослідження щодо книжкового піратства в Італії, що проводилося на замовлення Асоціації італійських видавців. Воно показало, що приблизно третина італійців завантажують електронні та аудіокнижки з інтернет-сайтів незаконно. Як наслідок, видавнича сфера країни щорічно втрачає 705 мільйонів євро, а також майже 5 тисяч робочих місць.

Загалом ж від книжкового піратства страждає бізнес багатьох країн. Наприклад, один із найвищих показників має США, де попит на піратство становить майже 13%, а також В’єтнам та Японія — по 7%. За даними 2019 року, американські видавці втрачали 300 мільйонів доларів щорічно. У Британії ж практично кожна 5–6 цифрова книжка, яку споживають читачі, завантажена незаконно. Очевидно, що з початком пандемії проблема книжкового піратства тільки загострилася.

Точно оцінити масштаби піратства в Україні неможливо, оскільки в нас поки що не проводять подібні комплексні дослідження. З останніх даних, які маємо, — звіт Українського інституту книги у 2021 році, відповідно до якого видавнича галузь втрачає приблизно 30 мільйонів доларів щорічно через незаконні завантаження цифрових книг. Яка ситуація із цим зараз, важко уявити. Можна лише припустити, що з початком війни, через здорожчання книжок та низку інших причин, книжкове піратство посилилося. 

У чому проблема книжкового піратства?

Основна причина піратства — висока ціна на «оригінальні» видання та бажання заощадити кошти. Більшість електронних книжок, які можна знайти на українських піратських сайтах або закритих групах, абсолютно безоплатні. Власники цих платформ заробляють завдяки великому потоку відвідувачів і рекламі. У цьому випадку виграють споживачі, але страждає сам видавничий бізнес і держава.

По-перше, через піратство видавництво втрачає свій прибуток. І не лише прибуток — у цьому разі не повертаються навіть ті кошти, які були виділені на створення книжки. Чистий дохід видавництва у собівартості окремого видання становить приблизно 10–15%. Усе інше — це кошти, витрачені на купівлю ліцензії, переклад книжки, роботу редакторів, коректорів, ілюстраторів, верстальників та інших людей із команди, на рекламу цього видання та на поліграфічні послуги, якщо ідеться про друковану книжку. Сюди ж можна додати авторський гонорар.

Дехто може помилково вважати, що електронна книжка взагалі ніяк не обходиться видавцю, бо це, по суті, зверстаний макет паперового видання. Але це не так. Наприклад, для того, щоб видати електронну книжку іноземного автора, часто потрібно купувати окрему ліцензію, навіть якщо видавництво вже має права на видання друкованої. Іноді електронну книжку доводиться підлаштовувати під різні платформи, на яких вона буде розміщена, розробляти інтерактив тощо. Над цим працює окрема команда спеціалістів, і це так само потребує витрат.

По-друге, видавництва, як і будь-який бізнес, сплачують податки до бюджету держави. Книжкове піратство практично дорівнює меншим доходам видавців і, відповідно, меншим надходженням до бюджету. Це питання особливо критичне під час війни, коли і держава, і бізнес зазнають великих збитків та потребують фінансової підтримки: держава — щоб якось функціонувати та забезпечувати усім необхідним наші війська, видавництва — щоб також продовжувати свою діяльність, підтримувати співробітників і мати можливість видавати нові книжки. А піратство це якраз унеможливлює, особливо коли йдеться про нові електронні видання: або наші міжнародні партнери відмовляють у ліцензіях на електронні книги, або самі українські видавці не готові випускати цифрові книжки.

Наостанок варто згадати про ще одну проблему піратства: споживання російського продукту. Росія має одну з найскладніших ситуацій із книжковим піратством серед усіх інших країн, а тому практично будь-яку книжку, видану тамтешніми видавцями, користувачі можуть знайти в інтернеті. Й українські читачі також. Це породжує багато проблем: від споживання неякісного продукту, у який ще й, імовірно, втручалася російська цензура та пропаганда (прикладів цього є багато), до зниження попиту на українські видання. 

Чи існує правовий захист?

Де-факто, в Україні діє низка нормативно-правових актів, починаючи з Конституції та окремих статей у Кримінальному кодексі й закінчуючи Законом «Про авторське право та суміжні права». Але насправді вони не працюють. І причин тут багато, зокрема відсутність дієвих органів, які відповідали б саме за цей нампрямок, і небажання більшої частини суспільства якось допомагати в протидії піратству. Дуже часто видавництва можуть просто звернутися до власників якогось піратського сайту з вимогою забрати з нього їхні видання або навіть подати скаргу до правоохоронних органів. У результаті той сайт перестає існувати, але на його місці з’являється новий із тими ж книжками.

 Тут нам потрібно переймати досвід закордонного ринку, де проблема з книжковим піратством хоч і  відчутна, але водночас є безліч прикладів дієвої боротьби з нею. Можна згадати вже, мабуть, усім відому історію про судовий процес Amazon і Penguin Random House проти піратського сайту Kiss Library, що закінчився вимогою суду до останнього сплатити майже 8 мільйонів доларів штрафу за порушення авторських прав. 

То як подолати проблему?

Насамперед цю проблему потрібно вирішувати на рівні держави. Перший необхідний крок — посилення покарання за піратство. Нині штраф за порушення авторського права сягає від 850 до 5100 гривень, за особливо важкі порушення — до 17 тисяч гривень або обмеження волі. Чи справедливі ці штрафи, сказати точно не можна, адже з продажу піратських видань або з реклами на сайті книжкові пірати можуть отримати значно більше.

Другий крок — запровадити дієву систему контролю за книжковим піратством. Зараз про випадки незаконного розповсюдження електронних книжок повідомляють переважно самі видавці, які й звертаються до власників різних сайтів із вимогою вилучити з «каталогів» їхні видання, а також свідомі читачі. Однак цим мають займатися окремий державний орган, який, серед іншого, зможе й блокувати піратські сайти чи групи.

Третій крок — інформаційна кампанія. Упродовж останніх років українці почали більш свідомо ставитися до питання авторського права й використання якогось продукту, але все одно є дуже велика частка тих, хто не розуміє, чому завантажена з якогось сайту електронна книжка — це проблема.

Окремо варто говорити про розповсюдження електронних книжок. Є люди, які кажуть: я придбав чи придбала цю книжку на сайті видавництва, прочитав/прочитала її, а тепер хочу надіслати друзям, рідним, знайомим. По суті, так можна робити із паперовою книжкою, але не з електронною. Купуючи електронне видання, читачі укладають із видавцем договір (через натискання на «галочку» вже безпосередньо на сторінці оформлення замовлення або навіть без такої, якщо умови Публічної оферти викладені на сайті видавництва). Більшість видавців прописують в умовах те, що придбану електронну книжку не можна передавати будь-яким стороннім особам чи розміщувати її будь-де. Зрозуміло, що не всі дотримуються цих вимог, і в крайньому разі одну електрону книжку можуть прочитати всі члени сім’ї. Але пересилати її іншим через мережу практично дорівнюватиме книжковому піратству. І про це також потрібно говорити.

На жаль, поки що проблема книжкового піратства не є актуальною для держави. Тому тут усе залежить від самих видавців. Відмовитися від електронних видань не варіант, адже на них є попит, і він щороку тільки зростає. Через війну багатьом читачам зручніше читати саме цифрові видання, тож чимало видавців разом із друкованою версією книги видають і електронну. Наприклад, ми у видавництві «Ранок» видаємо електронні підручники, до того ж усі вони розміщенні безоплатно на нашій інтерактивній платформі для навчання.

Водночас піратство стало поштовхом для розробки українських платформ і бібліотек електронних книжок, які захищенні від незаконного поширення продукту (як-от унеможливлюють знімки екранів, копіювання тексту тощо). А це не лише чудова нагода обмежити піратство, а й перспектива для розвитку українського ринку електронних книжок.

Автор: Віктор Круглов, генеральний директор видавництва “Ранок”