Замість «членкині», яке не є притаманне українській мові, варто використовувати слово «членка», адже воно має українське походження та використовувалося ще в минулому столітті. Про це в інтерв'ю «Главкому» розповіла філологиня, українізаторка, літературна редакторка Ольга Васильєва.

«Членкиня» – це полонізм, запозичення. У слові «членкиня» є зайвий суфікс «-к-», адже творяться фемінітиви від маскулінітивів: від слова «член» мало би тоді бути «члениня». А оскільки слово «члениня» ніхто не використовує, то краще «членка». Я обираю саме це слово, воно українського походження, у діаспорських газетах його часто вживали ще у минулому столітті», – каже філологиня.

За словами Васильєвої, ще одне слово, яке дратує прихильників фемінітивів – «посолка». «Вони чомусь його асоціюють із засолюванням риби чи огірків. Але це їхні проблеми асоціативного характеру, слово «посолка» абсолютно нормальне. Так само як «доброволка», «народоволка», «комсомолка», «богомолка» і подібні. А от «пані посол»  – це помилка, така сама, як і «пан посолка», – зазначає Васильєва. 

Натомість редакторка каже, синоптикиня, фізикиня, математикиня, медикиня звучать шанобливіше, ніж такі розмовні форми, як синоптичка, фізичка, математичка, медичка.

«Хоча це теж нормативні фемінітиви. Слово «медичка» вживала Леся Українка. Ви на власний смак обираєте суфікс «-ин-» або «-к-». Так само ви можете казати пілотка або пілотеса. А на військовослужбовицю можна казати й військовослужбовка, це теж правильно. А те, що для когось слово «пілотка» асоціюється з шапочкою армії Радянського Союзу, це цілковито його проблеми. Це ж ідеологія, розумієте? Якщо людина ненавидить фемінітиви, вона не вживатиме жодних, їй усі будуть негарними», – пояснює філологиня.

Літературна редакторка вважає, що російські імена та прізвища потрібно адаптувати до української фонетико-морфологічної системи: «Це складна тема. З одного боку, ми хочемо дистанціюватися від кацапів і казати, що вони Андрєї, а ми Андрії. З іншого – ми змушені тягнути цю їхню огидну фонетику у нашу мову, розхитуючи цим власну фонетику. Якщо ми вже хочемо йти цим шляхом, тоді й інша сусідня держава має бути Бєларусь, мова бєларуська і народ бєларуси. Але ж ми так не кажемо, ми вживаємо Білорусь, білоруси, мова білоруська. На мою думку, ці слова потрібно адаптувати до своєї фонетико-морфологічної системи. До речі, Микола Гоголь називав себе Ніколаєм. То що, нам Гоголя Ніколаєм називати? Ні, ми маємо право робити з нашою мовою все, що захочемо. Ми маємо право українізувати назви, запозичені з будь-якої мови». 

Васильєва зазначає, українці адаптують не тільки російські імена і прізвища, а й багато чого іншого. «Наприклад, на Вашингтон ми не кажемо Уошінгтон або на Лондон – Ланден, як у мові оригіналу. Журналіст і мій читач Отар Довженко слушно написав: «Якщо я скажу вам, що дружу з Янавал або прийшов Васятол, ви зрозумієте, тільки якщо знаєте угорську, (а більшість українців не знають) (пані Ольга має на увазі угорські імена, які не знайомі більшості українців – «Главком»). Тобто ми задля «ефекту відчуження» інкорпоруємо російську в українську? Може, ну її?», – додала філологиня.

Нагадаємо, деякі українці не сприймають фемінітиви з декількох причин. Однією з них є те, що противники фемінітивів ніколи їх не використовували.

До слова, сварки навколо фемінітивів не вщухають уже декілька років, відколи новий український правопис закріпив правила вживання жіночого роду до професій. Проте деякі українці повстали проти: так, у мережі й досі точаться суперечки щодо доречності вживання нових форм.

Зокрема, письменниця Оксана Забужко не залишилася осторонь суперечки у мережі стосовно вживання фемінітивів. Вона стала на захист використання таких мовних форм.