Євроінтеграція України змінює баланс сил не лише у Європі, але і глобально, бо вона означає не лише ослаблення зони впливу Росії, але і створює перешкоди інтересам Китаю, оскільки включення України в західну економічну модель виводить Україну із  "сірої зони", де Росія та Китай могли діяти без стримувань. Також ЄС як один із глобальних конкурентів Китаю посилиться, коли в результаті вступу України отримає зростання військового та демографічного потенціалу.ЄС поступово стає менш залежним від російських енергоресурсів, а завдяки Україні, багатої на корисні копалини, може стати менш залежним від рідкісноземельних елементів, які Китай експортує.Логічно, що в інтересах Піднебесної — гальмування цього інтеграційного процесу через продовження російської агресії проти України, тим більше, що поки Європа зосереджена на власних безпекових питаннях, бачить в Росії загрозу, вона стає менш активною в Азії, послаблює тиск на Китай у питаннях прав людини, торгівлі, технологій.Читайте також: Китай і закінчення війниЯк війна в Україні посилює Китай і працює на його стратегічні інтересиІншим важливим чинником для Китаю є те, що війна зв'язує руки США, бо Сполучені Штати змушені витрачати дипломатичні та інші зусилля та ресурси на східноєвропейський напрямок, що відвертає цього головного геополітичного суперника Китаю від Азійсько-Тихоокеанського регіону.Дуже важливим є і те, що війна на виснаження послаблює не лише геостратегічних конкурентів Китаю, як от Європа та США, але і так званого "союзника" - Росію. Політично ізольована, виснажена, знелюднена Росія, з її багатими природними ресурсами та надрами — зручна і залежна здобич для великого південно-східного сусіда.Фактично, у Китаю багато резонів підтримувати статус-кво і про це розмірковує, зокрема, Дін Ченг — дослідник Китаю з Університету Політичних досліджень Потомак (США).Суть погляду Ченга на російсько-китайські відносини полягає в тому, що взаємини між Китаєм та Росією є "узгодженими, але не союзними".  Ченг стверджує, що хоча Китайська Народна Республіка (КНР) та Росія тісно співпрацюють — військові навчання, торгівля, дипломатія — вони  не мають офіційного договору про взаємну оборону чи повноцінних союзницьких зобов'язань. Ченг вважає, що "Росія корисна, але підлегла з усякого погляду". З китайської точки зору, Росія є партнером у киданні виклику західному порядку та особливо домінуванню США, але Китай вважає себе більшою, довгостроковою, домінівною силою. Ченг наголошує, що Росія приносить цінність (енергія, сировина, контрзахідний наратив), але залишається обмеженою уподобаннями Китаю. Ченг натякає, що Росія не може нескінченно покладатися на Китай як на рівного.Читайте також: Ім'я проблеми — КитайЯк Китай заробляє на слабкості Росії — і чому це розуміють самі росіяниФактичним підтвердженням його слів стали цифри, наведені Financial Times з посиланням на Інститут досліджень економік Банку Фінляндії (Bofit).  Китайські експортери завищують ціни на продукцію для замовників з російського військово-промислового комплексу, користуючись залежністю Росії від імпорту з Китаю, що виникла через західні санкції. Середні ціни на такі товари в період з 2021 по 2024 рік зросли для Росії майже вдесятеро (!) сильніше, ніж для інших країн.Китайські експортери підвищують ціни для покупців російської продукції військово-промислового комплексу, користуючись залежністю Кремля від їх постачання, оскільки західні санкції обмежують імпорт, — дійшла висновку Financial Times.Ціни на експортовану з Китаю в Росію продукцію, що підлягає контролю, в середньому зросли на 87% у період з 2021 по 2024 рік.Ціни на аналогічні товари, що постачаються в інші країни, зросли лише на 9%.Дослідження показує, що хоча Росія змогла використовувати китайських постачальників для обходу західних обмежень на закупівлю продукції, що має потенційне військове застосування, хвиля санкцій, запроваджених після початку агресії, призвела до збільшення витрат Росії.Автори дослідження Іїкка Корхонен та Хелі Симола зосередилися на головному проблемному питанні: торгівлі товарами, що належать до категорії "машини та механічні пристрої", визначених як такі, що мають важливе значення для розвитку військової промисловості. Дослідники дійшли висновку, що санкції "обмежили технологічні можливості Росії, зробивши імпорт критично важливих товарів дорожчим". У деяких випадках вони виявили, що зростання вартості експортно-контрольованого імпорту з Китаю до Росії було обумовлено виключно зростанням цін, а не збільшенням товаропотоків. Наприклад: до 2024 імпорт китайських шарикопідшипників до Росії зріс на 76% в порівнянні з 2021 роком у доларовому вираженні, проте обсяг експорту за цей же період скоротився на 13%.Ріст також обумовлений санкційним режимом через те, що суворіші заходи контролю змушують експортерів виставляти завищені ціни для російських покупців. Зняття санкцій залишається найважливішою метою Кремля.Читайте також: Китай нав'язує Росії дуже "особливі" умови співпраціУсі ці аргументи про інтереси Китаю стали чинником  роздратування та суперечок в російських неофіційних пабліках. Так, Ігор Дімітрієв, колишній український проросійський політик-сепаратист, який 2014 р. втік до Росії, потім — російський політик та медіадіяч, який активно просуває підтримку російської агресії проти України, у своєму телеграм-каналі пише: "Війна в Україні стримує Штати на китайському напрямі. Щойно зайшла мова про перемир'я з Україною, як активізувався конфлікт навколо Тайваню, долучилася Японія. Штати свого часу як один з інструментів стримування замислювали ланцюжок конфліктів навколо китайських кордонів, насамперед поблизу ключових транспортних магістралей. Росія в цю катавасію вписалася з любові до пригод, хоча очевидно, що в таких випадках краще, як мавпа, спостерігати за поєдинком двох тигрів з гори.Спочатку здавалося, що все піде легко і надасть необхідний глобальний статус, але ось у процесі реалізації трапилися складнощі і Росія потрапила в занадто велику залежність від одного з тигрів. На щастя, у другому з тигрів змінився президент і запропонував відіграти ситуацію назад. Тобто у Росії знову з'являється можливість спостерігати за боротьбою США та Китаю збоку. Отримуючи від цього всі необхідні вигоди.Але тут раптово в Росії виявилася ціла партія, яка пропонує переробити на фарш більше росіян і українців заради того, щоб відволікти на себе американців. Заради чого? Заради китайських братів? А що вам китайські братці корисного такого зробили? Продали мавіки? То вони всім їх продають. Нафту купили зі знижкою? Похвалили, сказали: "елоси" молодець, великий воїн, воюй далі?Ні, я згоден, початкова ідея – стати таким євразійським поліцейським була крута, а контролювати транспортні маршрути з Китаю до Європи – взагалі чудово. Але не злетіло. А далі перспектива – лише китайський військовий проксі. Гаразд би прихильники цієї ідеї називали себе євразійцями, так ні – вони стверджують, що це такий націонал-патріотизм".Ідея про те, що Росія воює в Україні не у власних інтересах, а в інтересах якихось "третіх сил" періодично виринає у дописах самих учасників так званої "СВО".Даніл Тулєнков, колишній зек-штурмовик пише: "Найкраще це все зараз закінчити. Гірше не буде.Досить вбивати один одного.Досить плодити цвинтарі до горизонту в Україні та Росії.Досить.Це вже не має ніякого сенсу.Ми вже просто працюємо на задум якихось третіх осіб…У цій війні вже немає жодного сенсу для простих людей, ні в нас, ні в них.На цій війні робить гешефт відверта мерзота, це вже просто лізе з усіх щілин…Я воював у штурмовій роті Z, я втратив 60 зі 110 товаришів, з ким я прибув на передок..."За даними джерел російського популярного каналу Незигарь,  завершення так званої "СВО" позитивно сприймуть 60–65% громадян, сам факт закінчення війни створить ефект перемоги. Таким чином, в деяких, ще поки що дозволених в Росії пабліках фактично озвучується думка, яка зріє в головах багатьох її громадян: продовження війни ослаблює країну, але вигідно насамперед російській  владі, щоб відтягнути неприємні питання про ціну та результати, повернення маргінальних елементів, а також "третім силам", таким, як Китай та інші країни, що користуються її вразливим становищем та переслідують власні геополітичні та економічні інтереси.Чому українська перемога визначає баланс сил у ЄвразіїУкраїнська перемога руйнує стратегічний розрахунок Китаю на затяжну війну, повертає Сполученим Штатам можливість зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні та позбавляє Пекін ключового інструмента для ослаблення Заходу. Вона також ліквідовує модель "сірої зони", у якій Росія і Китай могли діяти без обмежень, та остаточно перетворює Росію з потенційного геополітичного буфера на контрольовану і зменшену силу. Європейський Союз отримає посиленого безпекового партнера замість нестабільного кордону, а інтеграція України відкриє для ЄС доступ до критичних ресурсів, зменшуючи залежність від авторитарних режимів. Саме тому результат війни в Україні визначає не лише майбутнє нашої держави, але й конфігурацію сил у всій Євразії — від Брюсселя до Тайбею.Спеціально для ЕспресоПро авторку. Олена Сас, експертка Мережі захисту національних інтересів "АНТС"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.