Міністерство оборони країни-агресора заперечує, що українські підводні дрони Sub Sea Baby підірвали російський підводний човен класу 636 «Варшавянка». Але те, що до кінця 2025 року головні підводні сили Чорноморської флотилії РФ зменшилися вже на дві одиниці – факт безперечний.

Тактика заперечень успіхів українських візаві для росіян вже давно апробована. Вони і потоплення крейсера «Москва» свого часу заперечували, і те, що у серпні 2024 року ударом крилатої ракети Storm Shadow було виведено з ладу субмарину (теж класу 636), не підтвердили. Остання історія з Куп’янськом, який російська армія, згідно з заявами офіційних осіб, «остаточно взяла» вже кілька разів, зайвий раз ілюструє, що свої провали Москва визнає лише тоді, коли заперечувати очевидне вже неможливо.

Але факти говорять самі за себе. З початку повномасштабної війни у складі 4-ї окремої бригади підводних човнів Чорноморської флотилії перебувало шість субмарин проєкту 636 «Варшавянка», і одна з них, «Ростов-на-Дону», після двох ракетних атак була потоплена (за офіційними російськими даними – уже більше року перебуває на ремонті). Тепер пошкоджено ще один підводний човен цього ж класу – вже не ракетами, а підводним дроном.

Не вірити повідомленню СБУ (підтвердженому відео), що в порту Новоросійська підірваний підводний човен, немає жодного сенсу. Тут головна інтрига в тому – яка саме субмарина класу 636 з п'яти, що залишилися у строю, виведена з ладу: «Великий Новгород», «Колпино», «Краснодар», «Новороссийск» або «Старый Оскол».

У чому цінність підводних човнів класу «Варшавянка» для росіян, і в чому їхня головна небезпека для України, розповідає «Главком».

Проєкт 636 «Варшавянка»

Субмарини проєкту 636 «Варшавянка» (за кодифікацією НАТО – Improved Kilo, «Удосконалена версія») – серія багатоцільових дизель-електричних підводних човнів. Це остання модифікація підводних човнів класу 877 «Палтус», розроблених у 1970-х роках у Ленінграді Центральним конструкторським бюро морської техніки «Рубін».

Підводними човнами проєкту 636 передбачалося оснащувати країни Варшавського договору, саме тому він отримав назву «Варшавянка». Але будівництво підводних човнів почалося з середини 1990-х років, вже після розвалу Радянського Союзу. Будівництво велося на заводах «Червоне Сормово» (Нижній Новгород), «Адміралтейські верфі» (Санкт-Петербург) та «Севмаш» (Сіверодвінськ). Усього побудовано 32 субмарини класу 636.

На цей час підводні човни проєкту «Варшавянка» перебувають на озброєнні Алжиру – чотири, В'єтнаму – шість, Китаю – 10. У Росії – 12 одиниць: по шість субмарин на Чорному морі та на Тихому океані. РФ планувала побудувати ще три такі підводні човни для Північного моря і одну – для Балтійського, але ті плани не справдилися.

Головні переваги підводних човнів «Варшавянка»

На момент початку експлуатації перших підводних човнів проєкту 877 «Палтус» (початок 80-х років) це були справді одні з найсучасніших субмарин. Вони були призначені для боротьби з підводними та надводними кораблями противника, захисту військово-морських баз, морського узбережжя та морських комунікацій. І головними їхніми перевагами були висока акустична скритність та малошумність.

«Мені доводилося ходити цими човнами. Навіть ще на заводських випробуваннях, перед прийомом їх до складу ВМФ СРСР, – розповідає «Главкому» капітан 1 рангу запасу Володимир Дубовчук, який служив у 19-й окремій бригаді підводних човнів Тихоокеанського флоту. – Свого часу був міжнародний скандал, коли Японія поставила Радянському Союзу спеціальні верстати для обробки гвинтів для субмарин. За допомогою японських технологій було створено гвинти з високою точністю обробки, які на малих швидкостях ходу дозволяють човну створювати шум, порівняний із шумом самого моря чи океану. І тоді субмарину можна виявити лише за вторинним акустичним полем: коли підводний човен, який сам по собі є величезним шматком заліза, трохи вібрує у воді».

Підводні човни модифікованої 636 версії мають більш високу, порівняно з «материнським» проєктом, бойову ефективність. При цьому зберігають малошумність.

«Взагалі «Палтус» та «Варшавянка» – це фактично одне й те саме, тут можна провести аналогії з автомобілями «Жигулі» та їхнім експортним варіантом «Лада». Головна відмінність полягає у чому? «Палтус» – це чисто торпедний човен, з шістьма стандартними торпедними апаратами. А ось у «Варшавянки» на чотири з них поставили додаткову апаратуру пуску для запуску ракет «Калібр». А два апарати залишилися звичайними торпедними», – каже Володимир Дубовчук.

За його словами, під водою «Калібр» у спеціальній капсулі вистрілюється з торпедного апарату на поверхню, після чого капсула розпадається, і стартує ракета.

«Коли йде надводний корабель, його можна відслідковувати, приблизно прорахувати курс, припустити, коли він дасть ракетний залп, підготуватися. Те саме – з літаком-ракетоносцем. У випадку ж з підводним човном це зробити важко, незрозуміло – звідки і коли злетить ракета», – пояснює Дубовчук.

Підводна зброя терору

Але на сьогоднішній день переваги «Варшавянок» практично втратили свою актуальність, якщо говорити про повноцінне бойове застосування. І це підтверджують навіть російські експерти.

«Незважаючи на те, що дизель-електричні підводні човни проєкту 636 «Варшавянка» мають високі ходові характеристики і дуже низький рівень шуму, їхня автономність не відповідає вимогам сучасних реалій. Відійшовши від безпечної зони більш ніж на 200 морських миль (370 км), в умовах реальної війни на морі ці підводні човни будуть приречені на знищення», – каже експерт профільного галузевого російського видання «Військово-промисловий кур'єр» Євген Косіхін. Він пояснює, що акустична непомітність «Варшавянок» не врятує їх від виявлення сучасними активними засобами протичовнових сил країн НАТО. Крім того, обов'язкове спливання кожні три-п’ять днів, під час якого субмарина «світиться» на сотні кілометрів, зводить нанівець всі зусилля маскування. Проєкт 636 безнадійно застарів морально, адже сучасні дизель-електричні субмарини західного виробництва здатні перебувати під водою понад 14 днів і рухатись на вищій швидкості.

«Випадки бойового застосування «Варшавянок», як показали сучасні події, можливі лише за умов антитерористичної операції. Субмарини не ризикують нічим, вони в принципі не можуть зустріти опір і не побоюються бути виявленими», – підбиває підсумок російський експерт.

З Косіхіним повністю погоджуються й українські фахівці. «Підводні човни проєкту 636 добре фіксуються сучасними протичовновими засобами. Можна сказати, що зараз ці субмарини є інструментом для терору. «Варшавянка» застаріла не лише морально, а й фізично – ці підводні човни, швидше за все, відпрацювали ресурс своїх пускових установок. Вони можуть запускати чотири «Калібри», але іноді запускається три або навіть дві ракети. Чому не повний пакет? Економія? Це навряд чи, бо самих ракет у агресора достатньо. Вочевидь, пускові установки потребують ремонту», – каже «Главкому» військово-політичний оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко.

Але ніякий ремонт «Варшавянок», що розташовані у Чорному морі, неможливий. «Виконувати ремонт цих субмарин можна в Комсомольську-на-Амурі, на Кронштадтському морському заводі, та на 13-му судноремонтному заводі в Севастополі. Але Севастополь для ворога практично недоступний, а на Балтику чи на Далекий схід човна не переженеш. Туреччина не пропустить. Та й пошкоджена у Новоросійську «Варшавянка» сама дійти не може. Зважаючи на все, вона отримала критичні пошкодження кормової частини, виведені з ладу гвинт та приводи кормових кермів», – каже Володимир Дубовчук.

Отже, мало того, що підводні човни проєкту «Варшавянка» перетворилися просто на підводний пусковий апарат, цих апаратів дедалі стає менше.

«Ураження російського підводного човна в гавані Новоросійська українським підводним безекіпажним катером означає початок нового етапу у війні на Чорному морі», – резюмує військовий оглядач російської служби ВВС Павло Аксьонов.

Андрій Кузьмін, «Главком»