Близько двох десятків новобранців виходять з вантажівки неподалік імпровізованого полігону. На них – новенька форма, чоботи, шоломи, бронежилети, рюкзаки та зброя. Навколо – степ, багнюка, дощова погода, яку часто називаємо не інакше як мряка.

Новобранці мають розгублений вигляд, нервують та одну за одною курять цигарки. Під час переклички чимало з них намагається згадати про хвороби та слабкі «місця», щоб почути від інструктора, що можна стати в кінець строю з умовною позначкою «обмежено придатний». Інструктори мають яскраво-жовті пов’язки на рукавах, дехто – у балаклавах.

Перш ніж так званий нульовий день розпочнеться офіційно, у кореспондентів «Укрінформу» є трохи часу, щоб поговорити з новобранцями.

В очікуванні чогось страшного

Підходжу до кремезного чоловіка. Його звати Антон, йому 31 рік. Виявляється, що він у війську не новачок.

«Воював з 2014 року. Підписав контракт, був у полку зв’язку, потім перевівся до 93-ї бригади «Холодний Яр». Був кухарем, бо я кухар і в цивільному житті. Служив до 2018 року. Потім рік на біржі праці й у 2020-му – знову в 93-ю повернувся, контракт на два роки підписав», – каже Антон.

Він родом з Оріхова. З прифронтового міста виїхав разом з мамою та братами ще на початку повномасштабної війни. Розумів, що рано чи пізно доведеться повернутись до війська.

«Призвали… захищатиму Оріхів і Запоріжжя. Я це вже проходив. Знаю, що спочатку буде важко, а потім битимемо ворога», – говорить чоловік.

Позивного він не має, але впевнений, що той «сам приклеїться».

Помічаю чоловіка, який курить люльку. Виявляється, також Антон. Люльку курить уже років з двадцять, не відмовився від неї і після мобілізації. Працював завгоспом в одному з відомих ресторанів Запоріжжя. Ніколи в армії не служив.

«Їхав на працю, попросили вийти з маршрутки…» – каже.

На питання, чи готовий до служби, відповідає, що «до війни ніхто не готовий».

«Як думаєте, що сьогодні тут буде?» – запитую.

«Чесно сказати? Думаю, буде ж*па, і як можна до неї приготуватися, навіть не знаю», – відповідає.

Серед новобранців є й дівчина. Спочатку говорити з журналістами дуже соромиться. Мовляв, ніколи цього не робила. За кілька хвилин усе ж погоджується.

Тетяні 20 років. Вона зі села Таврійського, що в Запорізькій області, але упродовж останніх п’яти років живе в обласному центрі. Працювала барменом. На відміну від більшості з присутніх, вона добровільно долучилась до війська. Хоче навчитись керувати дроном. Запевняє, що рішення не імпульсивне, а зважене й обдумане.

«Протягом року над цим думала. Багато моїх подруг уже у війську, і я вирішила, що час настав. Так, ніхто з рідних не в захваті, але моє рішення прийняли. Я рідних вивезла до Запоріжжя місяці два тому, квартиру їм винаймаю. Зі села вже евакуацію оголошують, бо ситуація погіршується. Вітчим служить», – розповідає Тетяна.

Дівчина каже, що морально готова до сьогоднішнього дня, а от щодо фізичної підготовки має сумніви. Зізнається, що так хвилювалася, що вирішила нічого напередодні не їсти.

Бажаю кожному удачі й іду шукати інструктора, щоб усе розпитати про цей «страшний» день.

Вихід із зони комфорту

«Сьогодні в них починається базова загальна військова підготовка. Це початок, нульовий день. Ми показуємо їм, як все має бути. Щоб вони розуміли, що це не цукерки їсти. Ніхто не знущається ні з кого. Це психологічне навантаження, вихід із зони комфорту, щоб людина розуміла, що все буде максимально наближено до бойових дій, будуть навантаження, заняття, усе по-справжньому», – говорить спокійним голосом інструктор на позивний «Флінт».

Він навчає новачків два роки, до того – виконував бойові завдання.

Цитую Антона з люлькою та запитую, чи справді буде «ж*па».

Інструктор усміхається і говорить, що для військового це звичайне навантаження, звичайний день, нічого такого.

«Колись давно я також це проходив. Хай це було дуже давно, але плюс-мінус таке саме», – відповідає.

Те, що погода, м’яко кажучи, мерзотна, за його словами, для навчань те, що треба. Він розповідає, що будуть і вибухи, і стрілянина, і дрони зі скидами. Це потрібно, щоб новобранці звикали до звуків, потім могли їх розрізняти, зокрема, відрізнити, які саме дрони в повітрі – ударні чи розвідувальні.

«Дрони робитимуть скиди. Це будуть навчальні гранати, але вони повинні розуміти, які дії мають бути, якщо дрон висить над тобою. Дрон у повітрі – це не смертний вирок, ти можеш зберегти життя собі й побратиму. Коли фронт наситився різними дронами і власне тепер вони є однією з основних загроз, то ми почали долучати до цих занять операторів дронів. Вони розповідають, як діяти. Бути оператором БПЛА – робота не легка. Може, хтось думає, що це так: вийшов у посадку, сів і граєшся у VR-окулярах. Ні. Це важка робота. Оператори постійно під прицілом, і керування дроном також потребує підготовки», – пояснює «Флінт».

Інструкторка на позивний «Фортуна» додає, що «нульовий день» – це про перезавантаження, про розуміння, що вони вже не цивільні, а військові. Щоб це розуміння відбулось, треба найперше перезавантажити психіку.

Чому стан сумніву гірший за стан страху

Тим часом усі рушають на умовні позиції.

«Активніше, панове!» – викрикує «Фортуна».

Лунають постріли, хтось з інструкторів кидає гранату. Гучний вибух, чорний дим і шматки багнюки розлітаються в різні боки. Новобранці падають, після команди інструкторів намагаються повзти. Декому повзти не вдається зовсім, дехто повзе дуже повільно.

«Встали!», «Активніше!», «Рухаємось!», «Швидше!», «Обережно, арта!» – намагаються перекричати звуки нових вибухів інструктори.

Кілька чоловіків сильно відстали. Їм намагаються допомогти, пояснюють, що і як робити.

«Це ніби перебудова людини відбувається, щоб було розуміння, що таке військова форма, зброя. Багато з них взагалі не були в армії, вони вперше в брониках і шоломах.

Ось людина в емоційному стані (показує на одного з новачків). Вона вибухів не чула раніше – і від того така реакція. Тут піротехніка, тут неможливо отримати поранення чи загинути. Але це для когось емоційний стрес, і це нормально», – пояснює інструктор Олександр.

Перше заняття тривало пів години. Коли новачки сіли на відпочинок, інструктори пояснювали їм, що надзвичайно важливо постійно комунікувати між собою, передавати одне одному про можливі загрози, небезпеку. Тетяна зізналася, що готувалась до чогось гіршого, а все пройшло відносно легко. Чимало хлопців зрозуміли, що треба кидати курити й підтягнути свій фізичний стан.

«Хлопці, є стан сумніву і стан страху. Якщо зі страхом ми можемо боротися, то із сумнівом – ні», – пояснює Олександр.

Військова підготовка триватиме 51 день. Потім буде 14-денний курс адаптації, після чого військовослужбовців почнуть залучати до виконання бойових завдань. Така практика «нульових днів» існує в різних країнах. Програма військової підготовки може змінюватись та доповнюватись залежно від того, яка ситуація на фронті, а також яку техніку й тактику використовує ворог.

Ольга Звонарьова

Фото Дмитра Смольєнка