Яким би я сам не був прихильником зважених рішень, доводиться визнати очевидне: зараз час здорового радикалізму. Не істеричного, не популістичного, а стратегічного — такого, що дозволяє вижити між двома вогнями й не стати чиєюсь "сферою впливу".Ми стоїмо між США й Китаєм, які змагаються за глобальну гегемонію так, ніби Європа — це фон, декорація, ринок, але не сила. Європейці самі їм це дозволили. Європа має потенціал бути третьою силою — повноцінним геополітичним полюсом із власною волею, інтересами та інструментами тиску.Для України це принципово. Наш головний стратегічний пріоритет — сильна Європа. Європа, яка не соромиться власної сили, не шукає дозволу й не перепрошує за рішучість. Бо без сильної Європи не буде й умов для української безпеки, відновлення та перемоги.Читайте також: В очікуванні 20-го санкційного пакетаСаме тому концепт Добра з кулаками стає ключовим. Це не про агресію, а про здатність захищати те, що для нас справді важливо. Про силу єдності, виконуваних обіцянок, рішучості, яка відсікає сумніви й сигналізує: з нами треба рахуватися.Європа має все необхідне: економіку, технології, інституції, ринок, людський потенціал. Бракує лише одного — політичного лідерства, яке перестане грати в обережність і почне грати в результат.І саме тут відкривається історичне вікно можливостей. Німеччина вперше за десятиліття може стати не центром балансування, а центром сили. Лідером, який задасть темп, сформує нову архітектуру європейської безпеки й покаже, що Європа не лише здатна реагувати, а й здатна діяти.Сьогодні питання стоїть так: або Європа знаходить це лідерство — і стає суб’єктом, або її майбутнє знову визначатимуть інші.ДжерелоПро автора. Максим Несвітайлов, експерт-міжнародникРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.