Боротьба в ООН: і нашим, і вашим

Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй (МС ООН) 5 грудня 2025 року ухвалив рішення визнати прийнятним до розгляду зустрічний позов Російської Федерації проти України за Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Цей крок формально означає, що суд врахував позицію Росії щодо нібито "геноцидних дій" з боку України на території Донецької та Луганської областей й дозволив включити її до поточного провадження.

При цьому клопотання України про відхилення такого зустрічного позову було відхилено, а суд визначив, що російські вимоги пов’язані з предметом основної справи, що дозволяє розглядати їх разом.

Україна має час для подання відповіді до 7 грудня 2026 року, а Росія - на свою репліку до 7 грудня 2027 року.

Нагадаємо, що у первинному позові Україна не звинувачувала Росію у геноциді, а вимагала визнати відсутність доказів для таких тверджень, що прямо пов’язано з початком повномасштабної агресії Росії у лютому 2022 року.

Росія ж своєю чергою заперечує ці висновки й вважає, що геноцид у цільових регіонах мав місце, що й стало підставою для подання зустрічного позову у рамках розгляду справи.

Втім сам Міжнародний суд ООН встановив у своєму попередньому рішенні, що на момент розгляду доказів немає переконливих даних про геноцид у Донецькій і Луганській областях , й що твердження про такий геноцид ніяк формально не виправдовували застосування росіянами сили. Це стало юридичною основою для висновку суду про недопустимість вторгнення під цим приводом.

Разом із тим у Сенаті США також нещодавно відбулись слухання, присвячені темі викрадення українських дітей силами Росії у контексті триваючої війни. Під час засідання Комітету з асигнувань у Вашингтоні правозахисні експерти звернули увагу на системний характер насильницького переміщення дітей з окупованих територій.

Зокрема, було наведено офіційну свідчення про те, що щонайменше кількох дітей, які були насильно вивезені з України, справді передали до табору у Північній Кореї. За словами свідків, ці діти опинилися у середовищі, де їм проводили "перевиховання" через ідеологічні програми та контактування з військовими, що підтвердило існування масштабної мережі для асиміляції та контролю.

Представники правозахисних організацій також повідомили, що на територіях, контрольованих Росією або її союзними урядами (Білорусь), діє велика кількість закладів, де поширюється практика русифікації дітей, їхнього перевиховання та навіть військової підготовки. У своїх виступах вони зазначили, що такі практики схожі на насильницьке стирання культурної та національної ідентичності, що може бути розглянуто як елемент системного злочину.

Неспроможність перед лицем доказів

То чи є новий російський позов до МС ООН - важливим для України? Журналіст Роман Цимбалюк висловлює великий сумнів з цього приводу.

"Нас має нібито образити, що в ООН прийняли позов про те, що Україна займається геноцидом. Хотілося б, щоб це було написано так - в основному - про НПЗ Російської Федерації", - намагався іронізувати він у ефірі свого YouTube-каналу.

Однак, за словами Цимбалюка , вага ООН на планеті "дорівнює нулю", звідси й потрібно нині "танцювати" в оцінці того, що відбувається.

"Сам факт того, що вони приймають цей позов від країни, котра напала та звинувачує країну, яка захищається, та їм (ООН - ред.) - це норма, говорить про те, що це за організація, чим вона є. Тому я просто всім нагадаю, що рішення подібного роду, вони банально не виконуються у будь-який бік. Ось добре, у нас там є наш позов про те, що Росія займається тут геноцидом. Ну гаразд, ось буде у нас довідка про це. І що з цією довідкою робити? В архів покласти? Але зрозуміло, що на дипломатичному рівні все це треба промовляти", - визнав він.

Водночас незалежна Комісія ООН з розслідування порушень прав людини в Україні, створена Human Rights Council, у своїх доповідях фіксує численні серйозні злочини РФ в Україні, включно з насильним переміщенням та тортурами. Комісія зазначає також, що риторика, передана засобами масової інформації РФ, може становити публічне підбурювання до геноциду.

При цьому багато юридичних аналітиків розглядають всі ці дії Росії як серйозне порушення прав людини, як геноцидальну поведінку. Проте юридичний стандарт доведення геноциду значно вищий, аніж для загальних злочинів проти людяності чи воєнних злочинів. Й остаточні судові рішення ще формуються, включно з ICJ (Міжнародний суд, головний судовий орган ООН - ред.) та іншими юридичними механізмами.

Але поки тривають обговорення, вчинення росіянами геноциду проти українців теж продовжується, що й засвідчує ціла низка західних експертів.

Так, у юридичному звіті з New Lines Institute for Strategy and Policy (Вашингтон, США) та Raoul Wallenberg Centre for Human Rights (Монреаль, Канада) звучить наступна оцінка дій Росії:

"Ми зібрали провідних юридичних експертів з усього світу, які потім вивчили всі докази, і вони дійшли висновку, що Російська Федерація несе відповідальність за порушення Конвенції про геноцид в Україні".

Окрім того, у юридичній доповіді, даній у зверненні CNN, американські та канадські правники прямо наголошують, що "дії Росії в Україні дають достатньо підстав для висновку про те, що Москва підбурює до геноциду та здійснює звірства, спрямовані на знищення українського народу".

Цей звіт був широко поширений CNN та іншими західними медіа як база для оцінки дій РФ у контексті Конвенції про запобігання злочину геноциду. Формулювання підкреслює юридичний характер оцінки, у котрій використано поняття "підбурювання до геноциду" як частину аналізу дій РФ.

Існує й пряма оцінка від західного експерта із вивчення геноциду та політичного насильства Johns Hopkins University Євгена Фінкеля , котра апелює до загальновизнаного юридичного та історичного контексту. Він зауважує, що "...після того, як перший етап повномасштабного вторгнення України відбився, докази широкомасштабних військових злочинів, включно з масовими вбивствами в Бучі, разом із потенційним наміром знищення, встановили, що геноцид відбувається".

Ірина Носальська