Безглуздість і цинічність вимог господаря Білого дому до України дійшла, здається, своєї природної межі. Дональд Трамп відверто заговорив про те, що в Україні, мовляв, потрібно провести вибори, бо давненько вони вже там не відбувалися. Крім того, як пишуть західні ЗМІ, влада Сполучених Штатів вимагає від України здати російським агресорам залишки Донбасу – так, ніби Володимир Путін тільки тому і не зупиняє війну, що йому не вистачає руїн Покровська чи напівзнищеного Краматорська. (Втім, від видатного географа сучасності, який упевнений, що ПІВОСТРІВ Крим з усіх чотирьох боків омивається океаном, подібна логіка не є дивиною).

Про Донбас поговоримо іншим разом, тим паче, українська сторона відреагувала саме на пряму заяву Трампа про вибори – очевидно, йшлося перш за все про президентські. (Хоча, знов-таки, жодного практичного смислу з точки зору зупинки війни в них немає, бо навіть якби голосування і відбулося, політик, який погодиться на перемир’я повністю на умовах Росії, перемогти не зможе). Отже, вибори під час війни – можливі вони чи ні, змінять щось чи ні, і навіщо взагалі Володимир Зеленський пообіцяв їх Дональду Трампу.

Чому вибори без зупинки війни неможливі

Для початку нагадаємо і так відому всім річ. Вибори в Україні під час війни неможливо провести. Це забороняє Конституція України. Тож для того, аби їх провести, потрібно змінити Основний Закон. А вносити зміни до Конституції під час війни теж заборонено.

Таким чином маємо цікаву правову колізію, яку навряд чи можливо вирішити. І нехай вас не дивує чи не лякає заява президента про те, що він, мовляв, звернеться до Верховної Ради з такою ідеєю. Приказку "Обіцянка – цяцянка, а Трампу радість" ніхто не відміняв.

Тож навіть з формальної сторони питання це зробити буде дуже важко, якщо взагалі не неможливо. Але, крім формальної, існує є і сторона фактична, пов’язана з одним простим і зрозумілим усьому світу фактором. Фактором безпеки. До речі, тут треба віддати належне Зеленському – він відразу чітко проартикулював цей момент.

Причому не просто проартикулював у форматі інформування західних партнерів, а викрутив цю ситуацію у протилежному напрямі. Президент заявив, що вибори Україна організує, нема питань, але оскільки у нас триває війна (далі мало бути щось на кшталт "причому не така, як у вас в 1864 році, коли ви Лінкольна переобирали, а значно серйозніша з точки зору загроз навіть глибоко тиловим регіонам"), то потрібно гарантувати безпечне проведення цього процесу. Зайнятися організацією цих гарантій Зеленський запропонував західним партнерам, насамперед тим самим Сполученим Штатам.

Чому вибори під час війни – шкідливі

В принципі, уже на цьому можна поставити крапку в питанні українських виборів під час війни. Бо ж очевидно, що ні Європа, ні США цього не зроблять. І не тільки тому, що не захочуть робити. Просто ніхто не знає і не розуміє, як це можна зробити без участі Росії, без тиску на Росію. А якщо це можна буде зробити, то навіщо тільки під вибори? Тоді вже зупиняйте війну повністю, і безглузда трампівська вимога вирішиться сама собою, бо і Зеленський, і Верховна Рада уже "протерміновані", тому вибори будуть організовані й проведені у найкоротші повоєнні терміни.

Словом, розмови про вибори так і залишаться розмовами. І це добре, оскільки є ще й інший, неважливий для світу, але принциповий для українців момент. В Україні фактично не існує незалежного телебачення – принаймні, поки продовжує функціонувати єдиний телемарафон. Крім того, кілька телеканалів, опозиційно налаштованих до влади (що завжди і всюди є нормальним явищем), давно обмежені в доступі до аудиторії. Про яку повноцінну виборчу кампанію може йтись у такій ситуації?

І мова навіть не про те, що рейтинги довіри до влади, особисто до Зеленського після "Міндічгейту" впали настільки, що його гіпотетична перемога відгонитиме не дуже законними і демократичними засобами. Вибори взагалі були придумані для того, аби суспільство могло обирати собі найадекватнішу владу і найадекватніше майбутнє. Про яку адекватність йтиметься на виборах, які відбуватимуться не після війни, а під час неї? Ясно, що ми матимемо патріотично-військовий наркоз, люди проголосують не за програми політичних сил, а за героїв війни, за якими часто не стоятиме нічого, крім бажання потрапити у владу (чи повернутися, але уже не як депутат-одинак, а як власник фракції).

Якою має бути майбутня Верховна Рада

Словом, вибори під час війни і неможливі, і некорисні. Тож із величезною імовірністю їх не буде, а тема виборів у американсько-українських переговорах невдовзі затихне. Звісно, через деякий час вона виникне знову, бо це ж Трамп, ми уже неодноразово спостерігали подібні кульбіти у виконанні американського президента.

Та головне – щоб ці кульбіти не призвели до непоправних наслідків для України. Українці вже поставилися більш ніж нерозважливо до волевиявлення, обравши моновладу із тих, хто тоді обіцяв "просто перестати стріляти", а зараз або втікає з країни, або постійно потрапляє у поле зору правоохоронців. Повторити цю помилку – нехай і з протилежним знаком, обравши тих, хто хоче воювати безкінечно і, крім війни, не бачить інших варіантів майбутнього – це просто знищити всі перспективи України на багато десятиліть уперед.

Тому – спочатку зупинка війни, не на день чи два, а на тривалий час, підготовка виборчого процесу (де почати треба із закриття проєкту "Єдиний марафон") і проведення виборів. Так, уже на фоні повоєнних проблем. Бо саме на них і повинні будуть орієнтуватися виборці. Тому повинні, що обирати треба тих, хто виведе Україну з кризи. Тих, хто воював, потрібно вшанувати, забезпечити їм гідне повоєнне майбутнє, але участь у війні не має бути ні індульгенцією, ні квитком у Верховну Раду. Україні потрібен новий парламент, із чіткою візією майбутнього, не лише з медалями й орденами. Як би це не звучало для багатьох громадян неприємно. Але значно неприємніше буде, коли знову виявиться, що чергові обіцянки обернулися гучним пшиком. І, можливо, новою війною.