Переговори закінчилися нічим. Точніше, сторони, виходячи зі слів Ушакова, обговорили фінансові і, можна допустити,  санкційні питання майбутньої угоди.

Тут нема що багато писати – це було прогнозовано, так як американці, на переговорах в Маямі не педалювати територіальне питання, яке є базовим і для Трампа, і для Путіна.

Схоже, американці, справді, дещо змінили стратегію: спочатку вони обговорять з росіянами все важливе для них, а потім нас дотискатимуть територіальним питанням.

Окремо ще раз треба звернути увагу на Китай. Напередодні зустрічі Кушнера-Віткоффа з Путіним, в Москву завітав Ван І і щось передав Шойгу. Що він передав можна лише здогадуватися. Але це точно було «зондування російської позиції» на предмет того наскільки росіяни в своїх торгах із США готові далеко зайти в питаннях співпраці по північному шляху і копалинах Арктики (вуглеводні і рідкоземельні). Також не слід забувати про візит Макрона в Китай де обовʼязково будуть говорити про безпекові гарантії для Європи і про Україну в цьому контексті.

Що має нас непокоїти вже зараз? Базове питання – гроші. І не лише на 2026 рік, а, в цілому, на наступні 5 років, як мінімум. Якщо ми йдемо по сценарію прискорення закінчення війни (якщо США та РФ домовиться) єдиними гарантіями нашої безпеки можуть бути гарантії нашого фінансування і продажу зброї. А про це взагалі ніхто, схоже не говорить. Ані 28 пунктів Віткоффа, ані зменшений варіант, напрацьований в Швейцарії взагалі не про це. А без зовнішніх грошей – ми Зімбабве.