По-перше, США продовжують працювати над завершенням війни. Подобається нам це чи ні, але саме Америка має інструменти, здатні вплинути на фінал — від масштабної військової допомоги до санкцій і переговорів. Уявіть нинішню ситуацію без американської участі, й стане зрозуміло, чому.По-друге, миру не буде швидко. Швидше за все, попереду ще багато раундів переговорів до хоч якогось перемирʼя. Для порівняння: війна в Кореї тривала 3 роки, з яких 2 — переговори. Тому постійні натяки президента Зеленського на "швидкий мир" лише створюють нереалістичні очікування. Після "два-три тижні максимум", почутих у 2022 році, це варто було б припинити.Читайте також: Про так званий "мирний план" Віткоффа, Дмітрієва та українських ОрбанівВодночас навіть невдалі раунди переговорів поступово зближують позиції. Вони все ще далекі від угоди, але вже відрізняються від того, що озвучувалося рік тому.Очевидно, що війна зупиниться лише тоді, коли Путін вирішить, що її продовження не дає результатів або ціна стала надто високою. За нинішнього балансу сил жодна сторона не здатна завдати стратегічної поразки іншій. Захід міг би допомогти переломити ситуацію, але з різних причин не зробив цього.У війні на виснаження перемагає не той, хто захоплює більше територій, а той, хто довше витримує. Тому стратегія ведення війни, про яку пише Залужний, має враховувати характер такої війни й стати частиною ширшої стратегії перемоги — з акцентом на ресурси, санкційну політику, цінність життя солдата. Від того, наскільки Україна здатна реалізувати цю стратегію, і залежить швидкість завершення бойових дій.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.