Хто переживав (справедливо) що нас зливають, і хто сподівався (наївно) що якимось магічним чином Московія перестане хотіти знищити нас і "скоро все це завершиться" — усім варто повертатися у нашу реальність, якою вона є.Треба зміщувати фокус суспільної уваги з перемовин, які скоріш за все як завжди ні до чого не призведуть — до реалій на фронті та в тилу.Перше залежить від нас лише дуже частково, а от друге — повністю.Читайте також: Віткофф-гейт і Міндіч-гейтПокровськ, Мирноград, Костянтинівка, Сіверськ, Купʼянськ, Гуляйполе — ось наш порядок денний на найближчі тижні й місяці.Проблеми все ті ж: справедлива мобілізація і поповнення бойових підрозділів, розв'язання проблеми СЗЧ (у тому числі змога оперативного повернення на фронт після СЗЧ), покращення управління та взаємодії, знищення пʼятої колони, чортів та рішал у тилу.Поки тримаємо у руках зброю — ми творці, а не жертви історії.ДжерелоПро автора. Андрій Іллєнко, український політик, громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликаньРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.