Тому що кремлівські формулювання про українські території, які визнаються «де-факто» російськими, але залишаються «де-юре» українськими, є вкрай небезпечними для Пекіна. Вони де-факто нормують, підсилюють прецедент у практиці міжнародних відносин, коли територія де-юре належить одній державі, а де-факто контролюється іншою. Для Пекіна це серйозно ускладнює проблему Тайваню.

Нагадаю, зараз США і більшість країн Заходу є прихильниками політики «Єдиного Китаю». Вона виражається в тому, що де-юре Тайвань – територія китайської держави, але де-факто вона «самоврядна», тобто, контролюється власною державою. Для Пекіна така ситуація вимушена і неприйнятна. Пекін хоче повернути «свою» територію. Та й Захід, нібито, хоче такого возз'єднання, але не силовим шляхом. Підставою будь-яких дій КПК для повернення Тайваню є саме те, що де-юре – це територія КНР і вона на своїй території має право чинити так, як вважає за потрібне. Ситуація з «де-юре» і «де-факто» – не нормальна і безпрецедентна, що дає Пекіну значну свободу дій. У тому числі, і вимагати від США поваги суверенітету Китаю над «його» територією.

Якщо ж поділ на «де-юре» і «де-факто» стає, як кажуть у дипломатії, «встановленою практикою міжнародних відносин», то це закріплює нинішню ситуацію з Тайванем, що вкрай небажано для Сі.

Я вже не кажу, що Пекіну не вигідно припинення війни в Україні на умовах Москви. Йому не потрібна РФ-переможниця, оскільки «перемога», зняття санкцій і відновлення російсько-американських відносин посилять Москву і зроблять її менш залежною від Китаю.

Для КНР найвигідніший мир в Україні – компромісний, із збереженням санкцій проти РФ, з продовженням міжнародної ізоляції, без юридичної фіксації «де-юре» і «де-факто». Звідси несподіваний дзвінок Сі Трампу.

І взагалі, обговорюючи ці плани «28», «19», зливи телефонних розмов Віткоффа і Ушакова, Дмитрієва і Ушакова, – ми якось забуваємо про фактор Китаю. А хто ще міг слухати таких людей і, без побоювання для себе, злити їхні розмови у світові ЗМІ? Явно не російські і не американські спецслужби.
Як казав герой колись популярного фільму: «Бачиш ховрах? – Не бачиш. А він є!»...