Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Крамаренка.

Життя 42-річного капітана поліції трагічно обірвалося 4 листопада 2025 року внаслідок ворожого обстрілу на Костянтинівському напрямку. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Національну поліцію України.

Майже вісім років Олександр ніс службу у Збройних силах України та брав участь у миротворчих місіях в Іраку. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2009 році. Понад 12 років був спецпризначенцем.

З лютого 2024 року Олександр продовжив службу на передовій у складі штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» на посаді командира взводу.

У складі полку брав участь у боях за Вовчанськ. Тримав позиції на Покровському напрямку. Також разом із побратимами брав участь в оборонній операції у місті Торецьк, де у вересні торік отримав тяжке поранення. Втім після реабілітації знову повернувся у стрій.

«Він казав: «Не можу покинути своїх бійців, ще трохи повоюю», – пригадує слова побратима Олексій Чича, який свого часу був його командиром роти. – Ми з ним пройшли тривалий шлях іще з Рівненщини. Саша був відповідальним, професійним та досвідченим воїном: володів усіма видами зброї та міг керувати будь-яким транспортом. Завжди на позитиві – він піднімав бойовий дух усім навколо…»

За час служби Олександр Крамаренко неодноразово заохочувався державними та відомчими відзнаками, зокрема відзнакою президента України «За оборону України», нагрудним знаком МВС «За відзнаку в службі», а також відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України – нагрудним знаком «Срібний хрест».

Олексій Чича пригадує, що Сашко постійно згадував свою доньку – завжди пишався нею, адже Аліна обрала шлях батька та нині навчається у військовому університеті.

У Олександра залишилися дружина, 19-річна донька та батьки.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.