Насправді з цим "ультиматумом Трампа" все дуже просто.Можна очікувати, що навесні позиція РФ буде слабшою, ніж зараз. Навіть через ті санкції, що вже є — а поки війна не скінчиться, немає жодних підстав їх скасовувати чи пом'якшувати.Тому очікувано Росія поспішає вийти з війни саме тепер, поки вона ще здається достатньо сильною, щоб диктувати умови нібито з позиції сили, спокушаючи Кушнера та Віткоффа різними комерційними плюшками.У Трампа інша логіка. Він економічні перспективи РФ чудово розуміє, але, щоб дотиснути її до слабшої позиції, треба щось вирішувати з Венесуелою (щоб тамтешня нафта до весни могла принаймні почати заміщувати на світовому ринку російську нафту), треба продовжувати непросту гру з "вторинними санкціями" (а це додаткове тертя з Китаєм та Індією) - словом, гра зрозуміла, але дуже клопітна; на хріна дідові це треба, якщо можна (якщо можна!) здихатися цієї війни без цього?Читайте також: Анатомія абсурду: Як сталося, що абсолютно безглуздий документ потрапив в Овальний кабінетЗаодно можна було спробувати спокусити європейців тією ж суто комерційною логікою: "Навіщо вам входити ще глибше в конфлікт з Росією й витрачати великі власні гроші та/чи якось квазі-реквізувати російські, ризикуючи наразитися на кроки Росії у відповідь? Воно вам справді аж настільки треба?".Звідси й ультиматум: а раптом "прокатить"?Гра для Трампа безпрограшна, бо навіть якщо на оголошений варіант Україна не пристане (а це вже ясно всім, включно з Трампом), у відповідь вона буде змушена чіткіше окреслити реалістичні межі того, на що вона пристане. А від цих меж принагідно можна буде тиснути ще далі, бо це звичайна логіка переговорів (коли сильніша сторона сприймає максимальні поступки слабшої сторони як мінімальні поступки й стартову основу для подальшого торгу).Але на щось рішуче погоджуватися до весни — якщо не станеться раптом якоїсь катастрофи — Україні немає жодного сенсу, а в Трампа насправді не так багато важелів, щоб нас до цього змусити.Тому питання для нас суто тактичне: як зробити це у спосіб, що не залишає Трампові підстав оголосити знову Україну такою, що "не хоче миру". А це ми вже робили раніше, досвід є, можемо повторити.Ось приблизно такою є ситуація станом на цей момент.ДжерелоПро автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.