Не всі низькі оцінки — наслідок лінощів чи небажання вчитися. Часто причина криється у тому, що шкільна програма надто складна, інформація подається швидко, а дитина не встигає адаптуватися. Учитель бачить лише поведінку на уроках, тоді як справжні тривожні сигнали проявляються вдома .

Втрата інтересу до навчання

Якщо дитина, яка раніше охоче бралася за домашні завдання, раптом починає уникати книжок і зошитів — це важливий сигнал. Втрата мотивації часто вказує не на лінь, а на внутрішнє виснаження або нерозуміння матеріалу.

Постійна втома та роздратованість

Коли навчання дається важко, дитина швидко втомлюється, стає дратівливою, погано концентрується. Це може бути ознакою того, що шкільні вимоги перевищують її поточні можливості.

Проблеми з запам’ятовуванням

Деякі діти швидко забувають навіть нещодавно вивчене. Це може свідчити про труднощі з короткочасною або довготривалою пам’яттю, що потребує професійної уваги.

Уникання розмов про школу

Якщо дитина нервує, коли мова заходить про уроки, замовчує свої труднощі або вигадує причини, щоб не робити домашнє завдання, — це спосіб захиститися від негативних емоцій.

Фізичні симптоми

Головний біль, біль у животі чи безсоння часто є реакцією на стрес і перенавантаження. Дитина може навіть не усвідомлювати, що ці симптоми пов’язані саме з навчанням.

Проблеми рідко пов’язані з інтелектом. Найчастіше причина — у темпі та формі навчання, які не підходять конкретній дитині.

Фахівці рекомендують пройти нейропсихологічне обстеження, яке допомагає виявити приховані труднощі:

• особливості пам’яті;

• проблеми з концентрацією;

• труднощі сприйняття інформації;

• порушення дрібної моторики чи координації.

Такі особливості не є «діагнозом», але можуть сильно впливати на успішність.

Чому вчителі не завжди помічають проблему?

У класі — десятки дітей. Учитель зосереджується на загальній дисципліні та рівні знань, тому не завжди бачить приховані сигнали: втому, розчарування, емоційне виснаження.

Саме тому батьки мають бути уважними до:

• настрою;

• реакцій на домашку;

• бажання (або небажання) говорити про школу;

• змін у поведінці.

Що робити батькам?

• Не чекати кінця семестру.

• Поспостерігати за поведінкою дитини вдома.

• Поговорити з нею про труднощі в спокійній атмосфері.

• Звернутися до психолога чи нейропсихолога.

• За потреби — адаптувати навчальне навантаження або змінити підхід.

Головне — не звинувачувати дитину. Невчасно помічені труднощі можуть призвести до втрати віри в себе й відчуття, що вона «гірша» за інших. 

Нагадаємо, в школах пропонують запровадити нові правила: за що суворо каратимуть

Раніше ми розповідалм, що  школярку змушували співати російську пісню: "Не говоримо про війну"

Також,  школи посилять заходи безпеки: що варто знати батькам про нові правила