Продовжу формат «коротко з різних напрямків». Сьогодні – Куп'янський та Лиманський напрямки.

Куп'янський напрямок

Очевидно, що командування 1-ї танкової армії (ТА) ворога, а також командування всього угрупування військ (УВ) «Запад», наразі, скажімо так, перебувають у дещо складному становищі. Ситуація з «захопленням», або «оточенням» Куп'янська, про що, ймовірно, вони досить поспішно повідомили на верх, насправді, досить далека від таких визначень. І тому, щоб не виглядати брехунами, вони мають, незважаючи на час та обставин, придумати щось «таке», щоб якнайшвидше привести свої слова у відповідність з реальністю. Однак через поспіх і непродуманий характер власних дій, як завжди, у таких випадках, виходить то у них – криво і незграбно.

Раніше розглядаючи ситуацію в напрямку Куп'янська, у своїх попередніх оглядах я неодноразово вказував на той факт, який цілком очевидний будь-якому військовому, знайомому з основами управління військами на тактичному рівні – головним фактором, що загрожує оборонні ЗСУ в районі Куп'янська, є наявність ворожого плацдарму на річці Оскіл на північ від міста. Саме з нього ворог проводить активні атакуючі/штурмові дії, а в більшості випадків – «проникнення» малих піхотних груп у саме місто, використовуючи тактику «інфільтрації», яку я описував раніше.

Насправді плацдарм ворога в районі Западне-Голубівка-Радьківка-Кіндрашівка – це своєрідний «коридор», через який вороже командування має можливість переміщати з лівого (східного) берега Оскола до міста (його північної і центральної частин) предмети логістики та поповнення для потреб власних передових підрозділів, що ведуть бойові дії безпосередньо в Куп'янську, раніше переправляючи все це через Оскіл до самого плацдарму на північ від міста.

У боях за Куп’янськ беруть безпосередню участь підрозділи 1-ї ТА (більшість 27-ї окремої мотострілецької бригади/омсбр, а також, можливо, значна частина сил 47-ї танкової дивізії/тд). Окрім того, ймовірно, частина сил 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 11-го армійського корпусу (АК), зі складу УВ «Север», діють у напрямку Куп’янська безпосередньо з плацдарму.

На даний момент ворог зумів закріпитися в північній і центральній частинах міста (район Хлібзаводу, вулиця Лермонтова, Краєзнавчий музей, кафе «Шанхай» та по обидва боки вулиці Садової). Хоча там все ж-таки продовжуються запеклі міські бої (район Пивзаводу, того самого «Шанхаю», маркету ATБ і кварталів біля будівлі Купянської податкової інспекції). Ворог явно намагається прорватися південніше Харківської вулиці і просунутись вздовж річки Купянка до зруйнованих мостів через Оскіл (автомобільного, по вулиці Дзержинського) і залізничного (район, де Купянка впадає в Оскіл).

Але щонайменше протягом двох тижнів ворог не зміг досягти значних успіхів у цій справі. Більше того, наразі він змушений вести вперті бої за утримання раніше зайнятих ним районів міста, оскільки ЗСУ перейшли до систематичного «витіснення» ворога, принаймні з західної частини міста, силами спеціальних штурмових груп, що виконують пошуково-рейдові дії.

Як я писав вище, у багатьох аспектах успіх ворога під Куп'янськом був зумовлений тим, що йому вдалося утримати район Западне-Голубівка-Радьківка-Кіндрашівка, що забезпечує ворожим підрозділам, що діють у місті, як флангове прикриття, так і своєрідний «коридор» для постачання та надхоодження поповнення.

Однак в цьому також криється й певна вразливість противника. Факт у тому, що ця територія відносно невелика за розміром (у найширшому місці – від передових позицій ворога в районі Кіндрашівки до Осколу, вона становить 4.3 км). Так, передові малі піхотні групи ворога змогли «проникнути» на захід від дороги Р-79 (на південь від Тищенківки, дістатися до Мирного і навіть північних околиць Соболівки), але поки що вони не можуть надійно закріпитися там.

Тому, якщо ЗСУ матимуть достатні сили та засоби в цьому районі, вони цілком зможуть організувати своєрідне «обрізання» для тактичної групи ворожих військ, що діють у Куп'янську та на північ від нього, подібне до «обрізання», яке вони організували в смузі російської 51-ї ЗВА на Добропільскому напрямку.

Збройні Сили України можуть отримати їх за рахунок сил і засобів, діючих на їхньому плацдарму на схід від міста, або шляхом перегрупування додаткових резервів у цьому напрямку. Вороже командування, очевидно, знає і розуміє все це. І тому, після того, як його передові підрозділи, діючі з плацдарму північніше міста, загрузли в боях за саме місто, а їхнє постачання та поповнення суттєво ускладнилися через посилення вогневого впливу ЗСУ на точки переміщення російських підрозділів до плацдарму на Осколі, їхнє командування вжило низку заходів, які, ймовірно, були спрямовані на запобігання такому розвитку подій.

Що вони зробили? Вірно – вони різко активізувалися на плацдармі ЗСУ на схід від міста (у смузі 47-ї танкової дивізії). А саме:

• Передові підрозділи 347-го мсп та 272-го мсп (47-ма танкова дивізія) розпочали атакуючі дії в напрямках Степова Новоселівка-Піщане та Орлянка-Петропавлівка з очевидною метою скувати сили та засоби ЗСУ на плацдармі та не допустити використання українським командуванням їх для посилення своїх військ, що ведуть бойові дії безпосередньо в районі Куп'янська.
• Крім того, у смузі своєї 2-ї мсд 1-ї ТА противик здійснив низку «розвідувальних атак/штурмів» на захід від дороги Куп'янськ-Сватово в напрямку Табаївка-Глушківка.

Очевидно, що ці спроби закінчилися досить скромними результатами (ворог зміг просунутися лише на 1,5 км на захід від Степової Новоселівки), оскільки вони здійснювалися досить обмеженими силами (ворог зараз зосереджує основні свої зусилля на правому фланзі смуги 1-ї ТА, а саме в районі Куп'янська та на своєму плацдармі на північ від нього, тому,  очевидно, просто не мав можливості виділити для цього більш значні сили). Але сам факт таких дій говорить сам за себе – російське командування повністю усвідомлює можливість виникнення негативних наслідків для себе у зв'язку із затримкою «взяття Куп'янська».

Лиманський напрямок

Очевидно, командування російського 25-ї ЗВА все ж змогло «продавити» ситуацію в районі Ямполя завдяки концентрації зусиль і подвійного флангового маневру. Що суттєво ускладнило оборону українських військ як безпосередньо в напрямку Лиману, так і на Сіверському (Слов'янському) напрямку.

Після місяця запеклих боїв за Ямпіль Збройні сили України, очевидно, були змушені відступити з більшої частини населеного пункту у південно-західному напрямку. Наразі вони, здається, утримують ще кілька позицій у південній частині селища, але, думаю, це триватиме недовго.

Ворог прорвався на схід від Ямполя до річки Сіверський Донець (на північ від Дронівки, що суттєво ускладнило оборону ЗСУ й в цьому районі) і обійшов Ямпіль з північного заходу, прорвавшись як за дорогу Ямпіль – Зарічне, так і в деяких місцях діставшись дороги Ямпіль – Лиман (а окремі невеликі піхотні групи ворога навіть досягли східних околиць Лимана). Що, власне, зробило подальшу оборону Ямполя дуже неперспективною справою.

Це сталося з двох основних причин:

• Через значну перевагу ворога у силах і засобах (у смузі шириною 18-20 км фактично була зосереджена вся 25-та ЗВА ворога, разом з підсиленням – 67-ма мотострілецька дивізія, 164-та та 169-та мотострілецькі бригади, 11-та окрема танкова бригада + до 2-3-х мотострілецьких полків територіальних військ або мобілізаційного резерву).
• Наявність достатньо зручного ландшафту для проведення «інфільтраційних» дій в умовах нестачі особового складу в передових українських підрозділах (значна лісова територія на північ від Ямполя, болотисті ділянки на схід від нього тощо).

У таких умовах ЗСУ змушені проводити виключно оборонні, стримуючі дії, причому дуже обмеженими силами та засобами. Й відповідно, у районі Ямполя, вони просто не мають можливості, аби контратакувати, й відкинути ворога.

Але північніше, у смузі ворожої 20-ї ЗВА, українські війська поки що досить успішно обороняються на північний захід від Лимана. Незважаючи на присутність тут досить значних сил і засобів противника (тут діє 144-та мотострілецька дивізія 20-ї ЗВА, підсилена щонайменше двома полками з 2-ї мсд 1-ї ТА – 1-м і 15-м мсп).

У смузі своєї 20-ї ЗВА ворог вперто намагається дістатися району Новоселівка-Дробишеве-Пришиб-Ярова, наступаючи в напрямках Шандриголово-Новоселівка та Зелена Долина-Дробишеве, одночасно намагаючись розширити свій невеликий тактичний плацдарм на річці Нітріус в районі села Середнє. Мета очевидна – заблокувати Лиман з північного заходу, перерізати всі комунікації з ним, які йдуть ВЗДОВЖ Сіверського Донця в напрямку Ізюму.

Запеклі бої на річці Нітріус тривають вже близько місяця, але ворог досі не зміг надійно «зачепитися» за Новоселівку чи прорватися до Дробишевого. Єдине, що йому вдалося зробити в цьому сенсі – розширити свій плацдарм на Нітріусі на кілька сотень метрів біля села Середнє.

Щодо загальної (оперативно-тактичної) ситуації в цьому напрямку, я б ВЖЕ готувався до боїв безпосередньо за Лиман. Незважаючи на те, що ЗСУ досі успішно обороняються на північ і північний захід від міста, не даючи ворогу оточити і обійти місто з цих напрямків, однак, його успіхи на схід і південний схід від Лиману (у смузі його 25-ї ЗВА) явно сприяють тому, що він все ж-таки зможе найближчим часом прорватися до міста з боку Ямполя та Озерного. Більше того, можливо, що противник спробує переправитися «з ходу» через Сіверський Донець на ділянці між Закитним і Дронівкою, що також ускладнить подальшу оборону Сіверська.