Стіл великий, як Печерські пагорби, широкий як Дніпро, одним словом – монументальний. Можливо, не такий зручний, як сучасні офісні меблі, але своєю широтою й глибокими коричневими, чорними та зеленими відтінками завжди нагадував про особливу роль і відповідальність тих, в чиї кабінети волею долі він потрапляв.За ним в різні часи сиділи дуже впливові особи: керівник ЦК компартії України, Президент України, Глава Адміністрації Президента України, заступники Глави АП. А тепер він до того ж потрапив неочікувано в офіс. Правда, в непростий, а в Офіс Президента.Цей дуже нетривіальний стіл зберігав свою сталість у конструкції аж допоки не знайшовся користувач, за дорученням якого до столу приробили ще й такий собі кострубатий короб із сейфом. Подейкували, що стіл був свідком, як цей добродій щось клав чи ховав звичним рухом руки до сейфа при зустрічах з відвідувачами. Коли його час керувати закінчився, то сейф був "з мʼясом" вирваний і винесений у невідомому напрямку. На щастя стіл особливо не постраждав. У нього настав період більш спокійний, коли наступні користувачі нічого з ним не робили, адже краще розуміли, що вони тут тимчасово, а стіл — вічний. Старожили також казали, що є у цього столу одна цікава властивість: якщо за ним сидить людина зі щирими намірами, і стіл не став свідком корупційних випадків, або (не дай Боже) державної зради – він тій людині начебто дає і надалі працювати на інших посадах, а ще й інколи притягає через деякий час до себе знову для добрих справ. А якщо щось зовсім не так – то може руйнувати долі (деякі сучасники пошепки казали, що навіть забирати життя). Читайте також: Як очиститись від кругової порукиСтіл і досі там, на Банковій. Йому щастило у всіх ці десятиліття історичних змін. Винести його складно. Пробували. Кажуть, навіть, неможливо. Сейф можна вирвати з нього й винести, а стіл – ні. Є в цьому якась магія.  Кожний, хто сидів та ще буде сидіти за цим столом (та й не лише за ним) у похмурій будівлі на Банковій, має пам'ятати, що він – не перший і не останній. А подальша його доля залежить від того, що цей стіл (та й інші) за його період служби побачили й почули.То ж нинішні й наступні можновладці, звертайте увагу, що нічого непоміченого не буває і все має свої наслідки. Якщо не вірите – згадаєте тоді колись цю історію про непростий стіл, який багато чого пам'ятає на своєму віці!ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.