Відносини між Україною та Білоруссю скотилися від добросусідства до ворожнечі після того, як Мінськ у 2022 році дозволив Росії використовувати свою територію для повномасштабного нападу на Україну. Нині білоруський правитель Олександр Лукашенко є найближчим союзником РФ. Попри це дипломатичні відносини між Україною та Білоруссю не розірвані.

Водночас на боці України воюють білоруські добровольці, а демократичні сили Білорусі шукають союзників в українській столиці. Чому Київ і надалі підтримує відносини з Мінськом і яка в них перспектива? Про це йшлося також під час Форуму Острозьких, який відбувся у Києві в листопаді.

Білорусь – від посередника між Києвом і Москвою до плацдарму для російської агресії

До 2022 року Україна та Білорусь підтримували добросусідські відносини. Київ цінував роль Мінська як посередника в переговорах щодо Донбасу – незважаючи на авторитарний характер режиму Олександра Лукашенка, він залишався політично нейтральним у війні Росії проти України. Володимир Зеленський після обрання президентом України навіть зустрівся з Лукашенком у Житомирі у 2019 році. Тоді білоруський правитель запевняв, що в України «ніколи не буде жодних проблем з території Білорусі». 

Менш ніж за три роки після таких запевнень Білорусь перетворилась на плацдарм для РФ і надала їй повітряний простір, ресурси, і свою територію, яку російські війська використали для повномасштабного вторгнення в Україну. З території Білорусі вдерлися в Україну підрозділи армії РФ, які окупували Чорнобильську АЕС. Під тиском ЗСУ ці підрозділи змушені були наприкінці березня 2022 року знову відступити. Російські повітряні обстріли, які велися з території Білорусі, припинилися, як повідомили Повітряні сили ЗСУ, лише восени 2022 року. За даними OSINT-проєкту «Беларускі Гаюн», загалом РФ з території Білорусі по Україні випустила понад 700 ракет. 

Після початку повномасштабної російської агресії Україна зупинила транспортне сполучення з Білоруссю і неодноразово політично засуджувала дії Мінська. А в листопаді 2023 року Зеленський запровадив санкції щодо 24 білоруських компаній, які переважно займаються перевезенням вантажів, лізингом транспортних засобів та хімічним виробництвом. Нещодавно українська Служба зовнішньої розвідки заявила, що білоруський режим робить ставку на торгівлю з тимчасово окупованими Росією українськими територіями. 

Водночас обсяги торгівлі між Україною та Білоруссю, хоч і значно скоротилися, але все ж таки не зійшли нанівець. За даними митної служби, у 2024 році Україна експортувала до Білорусі товарів на 1,7 мільйона доларів (зокрема, металопрокат), а імпортувала білоруських товарів на 16,2 мільйона доларів. За 10 місяців 2025 року Україна закупила білоруських товарів лише на 3,3 мільйона доларів і вже нічого не експортувала.

Нині на кордоні України з Білоруссю функціонує лише один пункт пропуску – «Мокрани-Доманове». 

Дипломатичні відносини з Білоруссю

Київ не розірвав дипломатичні відносини з Мінськом попри те, що Білорусь надала свою територію для нападу Росії на Україну. Хоча, згідно з резолюцією ООН 3314 (XXIX) від 1974 року, такі дії також розцінюються як акт агресії.

«Наша дипломатична присутність у цій країні виправдана», – каже Михайло Харишин, радник Департаменту недружніх країн міністерства закордонних справ (МЗС) України. Цей департамент вивчає загрози для України з боку Росії, Білорусі та КНДР. «По-перше, через Білорусь десятки тисяч людей повернулися з окупованих територій. По-друге, на території Білорусі під виглядом так званого «оздоровлення» перебуває дуже велика кількість українських дітей з окупованих територій. І наша присутність потрібна для того, щоб ми могли хоча б візуально контролювати їхній стан», – пояснює Харишин необхідність збереження дипвідносин між Києвом і Мінськом. 

Щоправда, за його словами, посольство України в Білорусі існує в урізаному вигляді – там працює п'ятеро людей. Мінськ теж офіційно не закрив посольство у Києві, але відкликав повністю свій персонал, додав український дипломат.

«Не дражнити Лукашенка»

Україна у відносинах з Білоруссю зберігає баланс інтересів, наголосили народні депутати, які були присутні на Форумі Острозьких у Києві. «Є питання того, як нинішню білоруську владу не роздраконити. Але я абсолютно впевнений, що не можна йти на будь-які відносини із Лукашенком», – зазначив депутат Верховної Ради від фракції «Європейська солідарність» Володимир Ар'єв.

Народний депутат України й член депутатської групи «Партія «За майбутнє» Ігор Гузь також стверджує, що українська влада на різних рівнях має негласне розуміння не акцентувати білоруську тему. «Важлива відсутність північного фронту, через який білоруси та росіяни могли би наступати на Україну. Якби це відбулося, це була б велика катастрофа», – каже він. Хоча, зауважує Гузь, Лукашенко теж розуміє, що загострення з його боку може призвести до наслідків. «Можемо «влупити» по НПЗ у Мозирі», – додав парламентар. 

Контакти з білоруською опозицією

Україна не робила радикальних кроків щодо режиму Лукашенка і до повномасштабної війни. Хоча у 2020 році Київ, як і країни ЄС та США, не визнав результати президентських виборів у Білорусі. Лукашенка Україна вирішила називати лише по імені, не зазначаючи посади президента. Однак про запровадження санкцій щодо правителя Білорусі чи його оточення не повідомлялося.

Водночас привертає до себе увагу відсутність офіційного визнання з боку Києва лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської. Ще у 2022 році вона закликала Україну створити союз, але в Офісі президента України висловили розчарування від слабкості білоруської опозиції.

«Вони (опозиція. – ред.) не змогли переконати населення в тому, що країна не повинна брати участь у загарбницькій війні», – заявив тоді Михайло Подоляк виданню Politico.

Втім, нині в білоруській опозиції бачать позитивні зрушення у відносинах із владою України, адже Зеленський тричі зустрічався з Тихановською за останні два роки: один раз – у 2023 році та двічі – у 2025 році. «Те, що президент Зеленський із жовтня минулого року почав активніше говорити про білоруську тему, – це справді ознака зміни підходу. А його недавня розмова з Тихановською в Європейському парламенті, коли він сам ініціював контакт і запропонував комунікацію та співпрацю, – дуже позитивний сигнал», – вважає головний радник Тихановської Франак Вячорка.

На думку Вячорки, Україна має бути центром сили та формування політики щодо Білорусі, а зараз такими центрами є Вільнюс та Варшава.

«Ми повинні працювати в межах наявних ресурсів – підпілля, утримання молоді у межах європейських цінностей, не дати Білорусі скотитися в «рускій мір», – наголосив Вячорка. Про силові методи зміни режиму у Білорусі поки не йдеться, зазначив опозиціонер. «Ніхто – Україна, Польща, Литва – зараз не дозволить білоруській опозиції сформувати військові формування, які б претендували на владу у Білорусі. Зокрема, тому що Україна не зацікавлена відкривати північний фронт», – констатував він.

Всередині Білорусі, визнає білоруський політолог Вадим Можейко, сил для повалення режиму Лукашенка недостатньо через репресії. А за даними громадського представника організації колишніх співробітників білоруських силовиків BelPol Матвія Купрейчика, нині в Білорусі щонайменше 30 відсотків людей проти Лукашенка і підтримують Україну. «Не більше 15 відсотків – це ті, хто підтримує Лукашенка і проти України. Решті людей байдуже, і за рахунок цього режим виїжджає», – каже він DW. Купрейчик переконаний, що після перемоги України і падіння режиму Лукашенка відносини Білорусі й України відновляться автоматично.

Як ставляться до білорусів українці 

Втім, майже половина українців негативно ставляться до громадян Білорусі, свідчить телефонне опитування, проведене у жовтні та презентоване білоруським науково-дослідним інститутом «Політична сфера» під час Острозького форуму у Львові. За його результатами, 49,7 відсотка українців ставляться до білорусів «скоріше погано» або «дуже погано», тоді як понад 35 відсотків – «скоріше добре» або «дуже добре».

Решта респондентів не визначилися. Ці пропорції фактично не змінюються з 2022 року. Примітно, що з 2022 року значно зменшилася кількість тих, хто підтримує повне припинення відносин із владою Білорусі. У 2022 році таких було майже 58 відсотків, а у 2025 році – 26,3 відсотка.

Довгий час українське суспільство мало багато ілюзій про Білорусь, зауважує представниця Місії демократичної Білорусі в Україні Світлана Шаталіна. «Наприклад, що там нібито гарні дороги, всі вважали Лукашенка гарним президентом. Я казала українцям, що у концтаборі теж були дуже гарні дороги», – зауважила вона. Лукашенко дійсно користувався симпатіями українців щонайменше півтора десятиліття. Зокрема, у 2019 році року, за даними соціологічної групи «Рейтинг», він подобався 65 відсоткам українцям. За останніми даними «Рейтингу» станом на лютий 2025 року, до Лукашенка позитивно ставляться лише вісім відсотків українців.

Загрози з боку Білорусі зберігаються

Нині у Білорусі будують військову інфраструктуру, яка не потрібна країні, що не готується до війни, застерігає представник BelPol Володимир Жигар. «Багато білоруських підприємств розкриють свій повний потенціал у 2027-му році. Що буде далі? Це може бути використано у війні проти України, а може бути використано і проти країн НАТО», – зауважує він.

Членкиня комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та народна депутатка від партії «Голос» Соломія Бобровська також попереджає про загрозу з боку режиму Лукашенка. «Білорусь ще не зіграла фінальний військовий акорд. І це стосується не лише загрози для України, а й для країн Балтії. Вони мають готуватися до вторгнення, яке може бути не за горами», – каже вона.

Тим часом Україна і білоруські демократичні сили втрачають час, роблячи вигляд, що нічого не відбувається, критикує представник Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі, колишній заступник командира Полку імені Кастуся Каліновського (ПКК) Вадим Кабанчук. «Треба розвивати і розбудовувати довготермінові проєкти щодо запобігання втягування білорусів у війну, стримування Лукашенка. Помилково думати, що можна домовитися з диктатором чи з його найближчим оточенням», – зауважує він.

За словами Кабанчука, у Москві зараз є інструменти примусити білорусів воювати. «Замість 50-тисячного угрупування буде стояти угрупування у 250 тисяч. Лукашенко і його сім'я та оточення будуть відсутні у Білорусі. Всі вони будуть під повним контролем спецслужб РФ. Це тільки питання часу і путінських планів», – наголошує представник Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі Вадим Кабанчук.

Олександр Куницький