Огляд. Сьогодні ми повертаємося на Покровський напрямок (у т.ч. Добропільський), станом на вечір 16.11.2025.

1. Поточна ситуація

Противник (російські війська) продовжував активні наступальні дії на вказаному напрямку в смугах 2-ї та 51-ї загальновійськових армій (ЗВА) в операційній зоні свого угруповання військ (УВ) «Центр», намагаючись втілити в життя свій задум (план) з витіснення Збройних Сил України з Покровсько-Мирноградського району оборони.

Характерною рисою дій російського командування протягом останнього тижня було його прагнення використати в ході організації та проведення штурмових дій своїх передових підрозділів кліматичні особливості осіннього періоду року. Зокрема, під прикриттям туману та дощової погоди противник активно переміщує поповнення у бойові порядки своїх передових підрозділів, здійснює маневрування силами та засобами в тактичній зоні, доставляє предмети матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), накопичує та розгортає свої штурмові групи.

Крім того, слід зазначити, що російське командування проводить комплекс заходів щодо нарощування зусиль у районі Покровська та Мирнограда. Так, противник активно розчищає та розміновує дороги у своєму безпосередньому тактичному тилу, з метою введення в бій додаткових підрозділів, у тому числі посилених бронетехнікою та засобами так званої «малої механізації» (мотоциклами, баггі, модернізованими легковими автомобілями тощо).

Зокрема, у смузі своєї 51-ї ЗВА противник дуже наполегливо розчищає дорогу Т-0504 на ділянці від Новоекономічного до Мирнограда, з метою подальшого просування по ній, за допомогою вищезазначених транспортних засобів, своєї штурмової піхоти на північно-східні околиці Мирнограда. З цією ж метою ворог проводить аналогічні дії на трасі Гродівка-Мирноград.

Сама 51-ша ЗВА противника, протягом тижня, вирішувала два основні завдання – продовжувала наступальні дії в напрямках Червноий Лиман – Родинське та Червоний Лиман – Мирноград, в рамках всієї гіпотетичної «Покровської наступальної операції», а також намагалася утримати плацдарм на захід від річки Казенний Торець, з метою забезпечення свого флангу. На практиці це виглядало так:

• Передові підрозділи противника (ймовірно зі складу 1-ї, 5-ї, 39-ї та 110-ї окремих мотострілецьких бригадомсбр) знову атакували Родинське, внаслідок чого, судячи з усього, цей населений пункт перейшов у категорію «сіра зона». Поки що ворогу не вдається закріпитися там більш-менш надійно, оскільки ЗСУ періодично вибивають з нього невеликі піхотні групи противника, які туди прориваються, і командуванню 51-ї ЗВА, у цьому сенсі, доводиться повторювати все спочатку. Тож, маємо справу із черговою такою спробую противника.

Що стосується Мирнограда, то малим штурмовим групам противника, які діяли з боку Червоного Лимана, вочевидь, вдалося вийти до кількох груп ангарів, розташованих у полях на північ від міста та вийти на Т-подібне перехрестя доріг, на південь від Родинського (Мирноград – Добропілля та поворот на Гришине), наразі намагаються там закріпитися. Одна з груп (до 10 всл) навіть дійшла до села Рівне, обійшовши із заходу село Світле, проте згодом вона була повністю знищена.

• На самому плацдармі 51-ї ЗВА частини та невеликі піхотні групи її 114-ї та 132-ї омсбр, ймовірно, намагалися контратакувати у напрямках Заповідне – Іванівка та Маяк – Нове Шахове з метою недопущення подальшого просування передових підрозділів ЗСУ в тил частин та підрозділів зі складу морської піхоти, які намагаються, на даний момент, просунутися від Шахового та Володимирівки у бік Софіївки.

У результаті декільком невеликим піхотним групам противника (до 3-5 всл кожна) вдалося «прорватися через міжпозиційний простір» (евфемізм, який використовується у ЗСУ для позначення проникнення невеликих піхотних/штурмових груп противника в глибину бойових порядків їх передових підрозділів) і зайшли знову в Іванівку, Нове Шахове, де спробують вижити протягом найближчих діб.

• Що стосується напрямку Володимирівка – Софіївка, а також Русин Яр – Новопавлівка, судячи з усього, вороже командування дійсно ввело у бій (або намагається це зробити) підрозділи 40-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп), крім підрозділів 155-ї обрмп, яких трохи «порепали» у боях за Володимирівку.

Думаю, цим і пояснюється досить активний рух штурмових (малих піхотних) груп противника у західній частині Шахового (а подекуди й в його центрі), а також у північній і центральній частинах Володимирівки. Такі ж дії противника фіксуються і у районі Русин Яру, де накопичується ворожа піхота як у самому населеному пункті, так і на північ від нього. Думаю, що найближчим часом слід очікувати наполегливих спроб противника просунутися на Софіївку та Новопавлівку з півдня та південного сходу.

У самому Покровську, навколо нього, а також у Мирнограді ситуація залишається досить складною для Збройних сил України, хоча, певною мірою, поки що суттєво не погіршилася. 2-га ЗВА противника, очевидно, отримавши кілька днів тому чергову порцію поповнення для своїх передових частин і підрозділів, продовжує спроби збільшити чисельність своєї штурмової піхоти в самому місті.

Крім того, протягом минулого тижня стало помітно, що частина зусиль командування цієї армії була перенесена на лівий флангову її смуги (рубіж Удачне-Котлине). Зокрема:

• На північ від Удачного передовим підрозділам противника (ймовірно зі складу 15-ї омсбр, можливо, посиленої частиною сил 41-ї ЗВА) вдалося просунутися вздовж лісосмуги на відстань до 1 км.
• Водночас у районі Котлине спроба ворога атакувати позиції 95-ї десантно-штурмової бригади явно не увінчалася успіхом, українські десантники контратакували та відкинули ворога назад.
• З таким же результатом закінчилися спроби противника прорватися на Гришине з боку Покровської «промзони». Штурмові підрозділи зі складу 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї ЗВА (не менше 2-х груп) намагалися просунутися по трасі 00525, зайти в село з південного сходу і там закріпитися.

Однак вони були своєчасно виявлені та частково знищені, а частково змушені були відступити та закріпитися у районі «ставка» на південний схід від села. Крім того, кілька «вцілілих» груп противника фіксуються у районі аеродрому сільськогосподарської авіації, на південь від населеного пункту.

Показовим щодо перенесення зусиль командування 2 ЗВА на південний захід від міста є припинення його спроб атакувати позиції Збройних Сил України у напрямку Лисівка – Гнатівка та Сухий Яр – Мирноград. Натомість противник явно сконцентрував свої зусилля у центрі смуги цієї армії (власне Покровськ) та на лівому фланзі (Удачне – Котлине), очевидно намагаючись обійти «глибше» із заходу весь район оборони Покровська, водночас сковуючи сили та засоби ЗС України в самому Покровську міськими боями.

На даний момент ситуація в місті залишається досить складною для Збройних Сил України, проте у зв'язку з цим я б виділив два фактори:

1. Ворог постійно, практично в перманентному режимі, намагається наситити центральну, західну та південну частини міста штурмовою піхотою, екіпажами БПЛА та вогневими засобами (в основному мінометами, які досить зручні в міських боях).
2. Ситуація в самому Покровську, на даний момент, виглядає досить неоднозначно. З одного боку, російським військам явно вдалося провести масове «проникнення» в смузі своєї 2-ї ЗВА.

А з іншого боку, невеликі піхотні групи противника, які проникли у північну частину міста, у більшості випадків змушені вести бойові дії практично в оточенні, заблоковані такими ж групами ЗСУ.

Разом з тим, низка позицій ЗСУ на південь від залізниці перебувають у точно такій самій ситуації, хоча це й дозволяє ЗСУ блокувати просування передових частин та підрозділів противника їхніми основними силами у центральній частині міста. По суті, Покровськ став ареною запеклих міських боїв, без чіткої ЛБЗ, з «перевернутими» флангом і тилом сторін.

2. Тепер трохи про найближчі перспективи

Судячи з усього, вороже командування дуже чітко «відчуло» можливість більш-менш організованого виведення підрозділів Збройних сил України, з підготовленого їм «такого собі котла». Хоча б з глибоко «застряглого» Мирнограда. Думаю, саме цим пояснюється його раптове бажання ще глибше охопити із заходу Покровський район оборони Збройних сил України, діючи з рубежу Удачне-Котлине у північному напрямку. Наполегливі спроби прорватися до Гришиного – з цієї ж «серії».

Російське командування не може не розуміти того, що у разі відходу «мирноградських» підрозділів ЗСУ на фланги Покровського району оборони може змінитися ситуація в самому Покровську, у районі Родинського та Червоного Лиману.

Принаймні, Збройні сили України отримають для цього більш вагомий шанс ніж він є зараз. Саме тому наразі воно прагне не стільки витіснити ЗСУ з обох міст, скільки «замкнути» їх там або, принаймні, зв'язати міськими боями.