9 листопада Київське метро відзначає своє 65-річчя. З моменту відкриття у 1960 році підземка стала не лише важливою транспортною артерією, а й частиною міської історії та побуту. Але у перші дні її роботи траплялися кумедні і навіть небезпечні випадки. Про це у інтерв’ю «Главкому» розповіли історики.

«Кияни чекали на метро, але були не цілком готові до користування ним, – розповідає дослідниця і головна редакторка видавництва «Варто» Олена Насирова. – Сільська дівчина приїхала з групою на екскурсію до Києва, але не встигла сісти разом з іншими в вагон. Коли потяг рушив, вона лишилася стояти на пероні. Побоявшись залишитися без супутників у незнайомому місті, зістрибнула на рейки і побігла в тунель наздоганяти свою групу. На щастя, все закінчилося благополучно завдяки моментальній реакції працівників метрополітену».

А києвознавець Михайло Кальницький поділився смішною родинною історією.

«Пропускна система з турнікетами та монетками, які треба було кидати, з’явилася не відразу, – згадує він. – У 1961-му в метро продавали паперові квитки, які перевіряли на вході. Коли встановили турнікети, моя мама, збираючись у гості, купила великий торт, можливо, навіть дефіцитний Київський». Але не розібралася, як проходити через турнікет. Його дверцята вдарили по торту і зіпсували подарунок».

Коли кияни звикли до нового транспорту, метро перетворилося не лише на гордість міста, а й на своєрідний об’єкт дипломатичних відвідин.

«Поступово склалася традиція: українське керівництво включало відвідування метро до програми візитів високих іноземних гостей, – розповідає Олена Насирова. – Збереглися фотографії югославського лідера Йосипа Броз Тіто, першого секретаря ЦК Компартії Чехословаччини Антоніна Новотного, президента Чилі Сальвадора Альєнде у київському метрополітені».

Раніше історики Кость Козлов та Михайло Кальницький розкрили невідомі сторінки з історії підземки та розповіли, як реалізація проєкту загальмувалася на пів століття через консерватизм міської влади та політичні репресії.