Цього тижня керівники США та Китаю можуть зустрітися на саміті в Південній Кореї. Президент Трамп уже заявив, що Китай допоможе натиснути на Росію щодо мирних переговорів. Як саме Піднебесна могла б це зробити?

• 1 •

Запроваджуючи санкції проти «Роснєфті» і «Лукойла», Дональд Трамп зауважив, що розраховує на їхнє швидке скасування, щойно Росія погодиться на припинення вогню. Згодом, коментуючи заяву Путіна, що санкції проти нафтових гігантів ніяк не вплинуть на Росію, Трамп відповів коротко: «Подивимось через шість місяців».

Тобто пів року – це той мінімальний період, який США розглядають як час продовження війни. Звісно, теоретично можливі несподіванки – як-от зустріч на Алясці, про яку теж ніхто не здогадувався за кілька днів до її проведення. Але базовий сценарій залишається саме таким.

• 2 •

Коли говорять про можливі фактори, здатні вплинути на війну, найчастіше згадують Китай. Китай – одна з небагатьох країн, які реально виграють від війни. Ізоляція Росії зробила її надзвичайно залежною від Китаю – що дуже вчасно, з огляду на кризу перевиробництва, яка триває там уже кілька років.

Крім того, Пекін отримує російські енергоносії за зниженими цінами, а також заробляє на експорті продукції подвійного призначення – як до Росії, так і до України. Фактично, обидві армії воюють, використовуючи китайські технології та деталі.

Теоретично, Китай може вплинути на Росію, якщо припинить постачання товарів подвійного призначення, зупинить імпорт російської нафти та обмежить доступ Москви до фінансової інфраструктури юаня, яка дає змогу проводити міжнародні платежі. Але для цього Китаю потрібно натомість щось рівноцінне того, що він зараз отримує завдяки війні.

• 3 •

Вплинути на позицію Китаю щодо співпраці з Москвою можуть лише сильні світові економіки. Передусім країни Великої сімки, які здатні запропонувати компенсацію економічних і політичних втрат.

Йдеться про потенційні поступки Пекіну: зняття технологічних санкцій, скасування обмежень на експорт автомобілів до США та ЄС, зменшення тарифного тиску. Є також блок політичних санкцій, пов’язаних із правами людини – уйгурами чи Тайванем.

Але оскільки Вашингтон і Брюссель не мають єдиної лінії у цих питаннях, Китай не бачить сенсу робити кроки, що не відповідають його інтересам. Коли США або ЄС закликають Китай припинити співпрацю з Росією, вони апелюють здебільшого до гуманітарних аргументів: «це допоможе зупинити війну та врятувати життя». У відповідь Китай випускає пресрелізи, що він теж «за мир і міжнародне право».

Пекін навіть підготував «12 пунктів мирного плану Китаю», а потім «спільний мирний план Китаю та Бразилії». Тобто робить те саме, що й ЄС: говорить правильні слова, але не переходить до конкретних дій.

• 4 •

Зустріч лідерів США та Китаю цього тижня потенційно може стати початком переговорів про китайський тиск на Росію. Але це можливо лише в одному випадку: якщо сторони відійдуть від політики конфронтації та домовляться принаймні про загальні принципи потепління стосунків.

Тобто питання війни в Україні навряд чи буде навіть у першій десятці тем, які обговорюватимуть у Сеулі. Але: така ймовірність хоч і низька, але не нульова.

Сьогодні США активізували пошук шляхів завершення війни. Те, що ще недавно виглядало нереальним (як-от санкції проти «Роснєфті»), уже реалізується. Інші ідеї – наприклад, дискусії про далекобійні ракети – принаймні серйозно обговорюються.

Тому шанс, що Вашингтон і Пекін знайдуть формулу домовленостей про активнішу роль Китаю у справі миру в Україні, хоч і невеликий, але точно більший, ніж будь-коли раніше.