1. Китай не хоче ані поразки, ані перемоги Росії. Йому потрібна слабка Росія з центром, орієнтованим на Китай. А результат цієї війни, коли обидва вважають себе переможцями — ідеальний для Китаю. Головна червона лінія — Одеса, яка має бути українською. Бо посилення Росії на Чорному морі в відносно короткій перспективі змінить баланс сил в чорноморському басейні. А це суперечить інтересам Китаю.2. Нам потрібно відразу спростувати міф про Китай, який ледве не захопив Далекий Схід. Це брехня, і зараз планів переселяти мільйони китайців в Сибір немає. На цьому етапі Китай  робить ставку на викачування ресурсів, чому сприятиме слабкий центр і переорієнтація, як мінімум, частини великого бізнесу на Китай. Це головна стратегія КНР на наступні роки. Ні про яке захоплення Зауралля мова взагалі не йде.Читайте також: Антиросійський розворот Трампа: як це змінює війну3. Росія через технологічну деградацію і глибоку демографічну кризу має всього два шляхи розвитку: або спроба технологічної диверсифікації з Заходом (умова — припинення війни й хоча б видимість гри за правилами США), або сповзання в абсолютний технологічний васалітет від КНР з відповідними політичними наслідками. Путін поки вважає, що в нього є достатньо часу, щоб виграти війну і потім спробувати диверсифікуватися.4. Чи зацікавлений Китай в закінченні війни зараз (протягом пів року)? Відповідь на це питання нелінійна, як багато хто вважає. Війна в Україні є частиною складнішої гри, де російські ресурси й технологічний васалітет  є лише вагомою, але частиною. Які ще є частини цієї гри?Безпека в Європі, яку може гарантувати Китай через тиск на РФ. В обмін на це Китай хоче розуміти правила торгівлі з ЄС і як він буде заробляти на цій торгівлі;правила торгівлі з США і як Китай буде заробляти на цій торгівлі;правила гри в Африці, і як Африка буде розділена між головними гравцями (США, Китай, Франція, Росія, Британія);правила гри в тихоокеанському регіоні і як будуть влаштовані ці самі правила гри;питання ядерної безпеки і недопущення прямих воєнних конфліктів між США та Китаєм.Це не вичерпний, але важливий перелік питань, які впливатимуть на закінчення нашої війни. 5. Все це, як мінімум зараз — не поділ світу, як багато хто собі вважає. Це вироблення складних правил гри у світі, де два гегемони не збираються воювати (як мінімум в наземних операціях) за своїх союзників. І це світ, в якому на сьогодні ні США, ні Китай не пропонують струнких ціннісних концепцій. У цілому, ми входимо в перехідний період, де, на жаль, цінності не відіграватимуть вагомої ролі, а ситуативні союзи будуть вагоміші за довготривалі домовленості. З плюсів — Китай і США приречені домовитися. А відтак тема України стане частиною домовленостей по Європі. Повторю лише те, що багато місяців пробую донести: без нормалізації стосунків з КНР гру гратимемо не ми, а багато в чому за нас.ДжерелоПро автора: Вадим Денисенко, політолог.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.