Термінове відрядження російського спецпосланця Кирила Дмітрієва до США показало, що останні дії Вашингтона проти Москви були сприйняті у Кремлі серйозно.

Вперше з початку другої каденції президента США Дональда Трампа перспективи розриву його «теплих» відносин із Путіним набули реальних обрисів. А з цим – і можливості завершення війни з «пряниками» США, а не з «батогами» колективного Заходу.

Старі мантри Путіна, які привіз Дмітрієв до США, навіть у новій словесній обгортці не можуть обдурити нікого з професіоналів Держдепу США. Пустопорожні декларації про мир за умов нейтралітету України, «гарантій безпеки» з боку агресора і вирішення питання українських територій з «російським» населенням є нічим іншим, як перефразованими вимогами капітуляції України. Якщо «вухо» Трампа не повернеться знову до лобіста Путіна Стіва Віткоффа, що зараз малоймовірно, не поведеться на них і американський президент.

Політична «гойдалка» під назвою «Трамп-миротворець» після зіткнення з імперськими амбіціями Путіна знову зробила рух у бік України – і цього разу він реальний, а не блеф.

Санкції проти російських нафтових гігантів «Роснефті» та «Лукойлу» можуть серйозно вплинути на ослаблену війною економіку Росії. Особливо, якщо їх серйозно сприймуть партнери з Індії та Китаю – і перші ознаки цього вже з’являються. Президент Трамп і ЗМІ повідомляють про наміри Індії поступово відмовлятися від російської нафти. Подібні рухи помітні й з боку деяких великих китайських компаній.

Важливо, що санкційні зусилля президента Трампа підтримуються новими обмеженнями ЄС. 19-й пакет санкцій, затверджений Європейською Радою 23 жовтня, ще більше обмежує можливості Кремля забезпечувати свої енергетичні прибутки. Цьому сприятиме як поступова заборона імпорту російських енергоносіїв до ЄС, так і санкції проти додаткових 117 суден російського «тіньового флоту» та низки банків і компаній з Росії, Білорусі, Центральної Азії й Китаю, задіяних у тіньових схемах. Більше того, лідери ЄС чітко заявили, що на цьому зупинятися не збираються.

Позитивним є й те, що Трамп визначив призупинення вогню по лінії зіткнення, як точку відліку для мирних переговорів. Це гірше за повернення України на кордони 1991 року «і далі», на що він не так давно натякав. Але це – реальна і обґрунтована короткострокова перспектива, а не блеф. Те, що позиція Трампа була негайно активно підтримана європейськими лідерами і Україною суттєво посилює можливості для її втілення.

Прикро, що при цьому президент США «обнулив» свої попередні інструменти тиску на Росію, які створювали позитивний цикл руху «гойдалки»: намір продавати Україні Томагавки та дозвіл на використання західної далекобійної зброї по території РФ.

Правда, висунуті обґрунтування мали досить двозначний характер. Ані шість місяців на навчання українських військових для самостійного запуску Томагавків, ані декларування непричетності США до рішень щодо запусків європейських ракет трактувати як непереборні перешкоди не варто.

Вашингтон водночас надіслав чіткий сигнал, що при першій же можливості, за умови готовності Кремля до припинення війни, «гойдалка» може знову повернутися в бік Москви. Сподіваємося – ненадовго, лише для заохочення конструктивності РФ.

Путіну слід зрозуміти: жодні його дії із заморозки положення політичної «гойдалки» в крайній московській позиції не дадуть бажаного ефекту. Проти цього працюють світова політика, безпека, російська економіка і, врешті решт, гравітація.