У вересні 2020 року тодішня генеральна прокурорка Ірина Венедиктова підписала наказ про призначення Антона Володимировича Столітнього прокурором Полтавської області. На цій посаді він працював майже два з половиною роки. Про те, ким насправді є Столітній, пише детективне бюро Absolution.

У кулуарах стверджували, що крісло Столітньому забезпечив колишній прокурор Києва та екс-глава прокуратури Луганської області Анатолій Мельник, нібито не без матеріальної зацікавленості.

Після Пшонки та подій на Майдані

Кар'єрна біографія Столітнього сягає корінням за часів президентства Віктора Януковича. Згідно з розпорядженням від 8 квітня 2013 року, він увійшов до складу міжвідомчої групи України у Віртуальному центрі ГУАМ боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. На той момент Столітній очолював управління нагляду за дотриманням законів органами СБУ, митної та прикордонної служби у Генпрокуратурі.

Фактично він входив до команди одіозного генпрокурора Віктора Пшонки та брав участь у розслідуваннях, пов'язаних із подіями Майдану. У професійному середовищі говорили про його близькі стосунки з прокурором Наталією Поклонською, яка згодом стала символом зради після переходу на бік Росії в Криму.

Люстрація та судові повернення

Після втечі Януковича Столітнього потрапив під люстрацію і звільнили з органів прокуратури. Відповідно до закону, він не мав права обіймати державні посади протягом десяти років. Здавалося, що кар'єру завершено.

Проте Антон Столітній знайшов спосіб повернутись у систему. Маючи звання професора, він улаштувався викладачем до Академії прокуратури, де читав лекції з права. Але через люстраційний статус йому незабаром довелося піти і звідти. Потім були роки судових розглядів — і в результаті Столітній не тільки відновився в академії, а й через суд отримав компенсацію у розмірі 1,2 млн гривень.

Коли навчальний заклад було розформовано, екс-прокурор залишився з «чистим» минулим та ретельно очищеною публічною біографією. У відкритих джерелах про нього тепер можна знайти лише інформацію про роботу на Полтавщині — жодних згадок про зв'язки з режимом Пшонки чи участь у «справах Майдану».

Цікаво, що в російському сегменті інтернету збереглися спогади Наталії Поклонської, яка називала його «людиною, яка щиро переживала за те, що відбувається, і не залишила колег у скрутний момент».

Повернення до системи через президентський офіс

Після «перезавантаження» репутації Столітній несподівано повернувся до великої політики. Спочатку він очолив експертну групу з реформування правоохоронних органів при Офісі президента, а у 2019 році став радником Ірини Венедиктової під час її керівництва Державним бюро розслідувань (ДБР). Саме звідти шлях Столітнього проліг до прокуратури Полтавської області.

Нова посада – старі методи

На новому місці Столітній виявив активність: однією з перших його ініціатив стало втручання у розробку генерального плану Полтави. Під пильну увагу прокуратури потрапили також випадки незаконного видобутку корисних копалин на суму понад 200 млн. гривень, а також десятки «чорних» тартак — всього близько 80 підприємств.

Формально це виглядало як боротьба з тіньовою економікою, але багато хто в регіоні стверджував, що підприємства не припинили роботу, а просто «змінили напрямок» — тепер їхній прибуток нібито забезпечував благополуччя самого прокурора.

Цікаво, що теми боротьби з економічними злочинами та корупційними ризиками неодноразово виникали й у наукових публікаціях Столітнього. 

Раніше ми писали як фігурант трьох корупційних справ Василь Кіньов отримав поспіль на 7 мільйонів гривень.

Крім того, "Знай" повідомляв, що компанія із російським слідом намагається повернути активи ліквідованих російських банків в Україні.

Також розповідали, як "розпиляли" 24,45 млн грн на днопоглибленні для АМПУ за допомогою "чеченської схеми".