Наша система координат на малюнку.фото: Facebook Валерія ПекаряЗ цього випливає, що у нас лише два ймовірних сценарії — "Перемога бджіл над ведмедем" та "Гнила угода".Сценарій "Перемога і сталий мир" малоймовірний і залежить не від нас: щоб він реалізувався, потрібно, аби США кардинально поміняли свою політику й поновили свої зобов'язання стосовно Європи. Цього не варто очікувати, бо американська політика загалом сформована довгими трендами (посилання у другому коментарі), так само як і американська політика щодо Росії (посилання у третьому коментарі).Аналогічно, малоймовірним є сценарій "Глобальний ДНР". Для цього треба, щоб Росії вдалося або кардинально прорвати фронт, або радикально розколоти українське суспільство, врешті захопивши Київ та посадивши тут Медведчука чи Януковича. Підстав для захоплення Києва тепер не передбачається жодних.Так само нереальним є сценарій "Повтор 1917-1921", самовбивчий для Європи: заплатити українським суверенітетом, щоб Росія не чіпала Європу. Я не кажу "дурних нема", бо вони є, але їх невпливова меншість.Отже, в нас лише три ймовірних сценарії. А насправді два, бо "Нестійка рівновага" аж надто нестійка та швидко переходить або ліворуч, або праворуч, або вгору. ("Нестійка рівновага" — це підписання угоди в умовах, коли жодна угода нічого не варта і її ніхто не збирається виконувати, тож це ненадовго).Читайте також: Чи вимагав Трамп віддати Путіну весь Донбас?Тепер розберімось з двома ймовірними сценаріями. Бджоли перемагають ведмедя попри байдужість США шляхом трьох факторів: українська інноваційність і стійкість, європейська коаліція рішучих, слабкість російської економіки. Всі передумови є, але щоб втілити цей сценарій, нам потрібні термінові суттєві зміни в усіх сферах життя: в управління Силами оборони, в економіці, в державній службі тощо. Маємо всі шанси стати вуликом бджіл (тому цей сценарій залишається ймовірним), але я не бачу в політичних еліт особливого настрою щось змінювати. Тож залишається найбільш імовірний сценарій "Гнила угода". Він є інерційним сценарієм, тобто таким, що втілюється інерційним ходом, самотоком, в умовах, коли всі ключові гравці роблять все те саме, що й завжди. Тут важливим фактором є умови "Гнилої угоди": чи вона включає неприйнятні для України речі, як-от офіційне визнання окупованих територій російськими, обмеження Сил оборони, повернення в Україну російської агентури тощо, а чи просто маємо заморожений конфлікт без неприйнятних умов. Ми мусимо наполягати на м’якій угоді й відкидати умови жорсткої (кажуть, саме це сталося під час останньої українсько-американської зустрічі).Ось такий сценарний простір, тож не варто зачаровуватися словами Трампа, щоб потім розчаровуватися черговий раз (здається, вже восьмий?). США не стануть друзями України, принаймні в цьому політичному циклі (а скоріш за все, й у наступному, під час президентства Венса), бо Україна  заважає США реалізувати дві головні стратегічні цілі — зберегти Росію від колапсу, щоб її не забрав Китай, та послабити Європу. Так само США не стануть і ворогами України, адже критична маса виборців нинішньої адміністрації підтримує Україну, бо ж ми Давид проти Голіафа. Читайте також: Путін живе у концепті "неоялтинського обміну"Іншими словами, не варто очікувати жодних змін американської політики — натомість будуть регулярні зміни американської риторики, які розгойдуватимуть тих із нас, хто захоче влізти на ці емоційні гойдалки. Не раджу.Що нам робити? Війна перейшла в ту фазу, коли все більшій кількості людей стає очевидним, що вона не триватиме вічно. Хтось посиплеться першим, хтось другим — цей другий і буде переможцем. Долучайтеся до оборони країни — службою, часом (волонтерством), грошима, кров’ю тощо. Не піддавайтеся на російську пропаганду, тим більше не поширюйте її (це ви точно можете зробити, навіть якщо не маєте можливості служити, волонтерити чи донатити). Так само ви можете перейти на українську й споживати українську культуру замість російської/радянської, навіть якщо нічим іншим не можете допомогти. Готуйтеся до важкої зими — тоді вона не буде важкою (і навпаки, якщо не готуватися, то буде дуже скрутно). Тримайте дах і допомагайте тримати іншим. Росіян більше, але в них все тримається на вертикалі, а будь-яка вертикаль врешті ламається. Нас менше, але ми горизонтальні й згуртовані, в цьому наша сила.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.