Такої аналітики вам розкажу. Рішення про надання Україні «томагавків» було остаточно ухвалено. І це не просто політичне рішення, а рішення логістично й технічно завершене (куди везти, чим везти, де розміщувать, з чого і по чому стрілять).

Наразі це рішення не скасоване, але відкладене до завершення зустрічі Трампа і Путіна в Будапешті. Американські генерали кажуть, що томагавки суттєво допоможуть Україні, але не здатні поставити «крапку» у війні. Самими ракетами війну ніяк не припинити. Росія, сука, дуже здорова.

Розмова Путіна з Трампом відбулася на прохання самого вождя орків. Бо діла в нього там сильно нетойво. І він це сам трохи розуміє. Контури коричневих ліній Москви та вимог до України звузилися до неприлічія. Дійшло до того, що Путін випрошує у Трампа якусь лісосмугу в Донецькій області. Держсекретар Рубіо, який буде очолювати американську групу підготовки до переговорів, має порвати російські «дорожні карти» на тряпки і викинуть в пропасть.

Для Трампа принципово, аби Путін в Будапешті сказав: я закінчую війну. Після цього Трамп поїде годувати просом свого голуба миру і отніме нобелівську медаль в тієї венесуельської баби.

Якщо цього не станеться, то Трамп буде пошитий у дурні вдруге. А він ще й за Аляску сильно злий.

Для Путіна всьо ше хуже. Його кончать або бізнес-еліти, які війну не витягують, або генерали, які «витягують» все що можна з війни витягнути. Для себе, не для «отєчества».

Що нам робить в цій ситуації? Та нічого не робить. Ждать. Робить, те що й робили. Донатить, підтримувать ЗСУ, сподіватися.

Нам своє робить. Будем бить! – як той казав