Російська окупація українських територій супроводжується не лише фізичним знищенням, а й системною трансформацією свідомості підростаючого покоління. Про те, як працює ця машина мілітаризації дітей та що чекає на Україну після деокупації, розповідають експерти Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень і безпеки в звіті «Освіта на тимчасово окупованої території України».

«Школа на окупованих територіях перетворилася на перший етап підготовки до військової служби. Це вже не освітня установа, а мобілізаційний конвеєр», – пояснює Павло Лисянський, правозахисник, доктор філософії з політичних наук і директор Інституту стратегічних досліджень і безпеки. За його словами, з 2022 року Росія запровадила на захоплених територіях комплексну систему військово-патріотичного виховання, яка охоплює всі рівні освіти – від дитячих садків до університетів. Центральним елементом стало впровадження обов'язкового предмету «Основи безпеки та захисту Батьківщини», де школярів навчають розбирати автомати, керувати дронами та надавати першу допомогу на полі бою.

«Ми зафіксували, що вже понад 500 тисяч українських дітей пройшли ту чи іншу форму військової підготовки на окупованих територіях. Це не просто цифра – це майбутні солдати, яких готують для нових війн», – наголошує Лисянський.

Козацькі корпуси та центри «Воїн»: інфраструктура мілітаризації

Особливе місце в системі займають спеціалізовані військові заклади. На окупованій Луганщині діють три козацькі кадетські корпуси – у Луганську, Алчевську та Старобільську. У Донецьку функціонує кадетський корпус імені ліквідованого ватажка «ДНР» Захарченка, де присягу складають навіть восьмирічні діти. У Маріуполі готується відкриття філії Нахімовського військово-морського училища на 560 вихованців.

Понад 500 тисяч українських дітей пройшли військову підготовку на окупованих територіях

«Козацькі корпуси – це не просто військові школи. Це ідеологічні фабрики, де дітей навчають, що вони – солдати православної держави, покликані боротися із Заходом», – розповідає Віра Ястребова, адвокат і директор Східної правозахисної групи. За її словами, у цих закладах військова підготовка поєднується з релігійною обробкою. Священники РПЦ регулярно проводять молебні, освячують зброю та прапори, формуючи у дітей образ «православного воїна» – захисника «святої Русі».

Паралельно розгортається мережа центрів «Воїн» – спеціальних таборів для підготовки «військово-політичної еліти». У Маріуполі будується капітальний навчально-тренувальний табір на місці колишнього дитячого табору «Орлятко». Філії вже працюють у Луганську, Донецьку, Херсоні (табір у селищі Хорли) та Бердянську.

«75% інструкторів центру «Воїн» – учасники так званої СВО. Вони передають дітям не просто військові навички, а бойовий досвід убивства українців», – підкреслює Ястребова.

Репресії та контроль: школа як в'язниця

Паралельно з мілітаризацією йде тотальний контроль за лояльністю. У школах з'явилися так звані «радники з ідеології» – куратори, які стежать за політичною благонадійністю учнів та вчителів. Вони організовують перевірки телефонів, заохочують доноси та передають інформацію до ФСБ. «У Мелітополі школярів змушують здавати телефони разом із паролями. Тих, хто відмовляється, погрожують відправити до притулку», – наводить приклад Лисянський.

За даними правозахисників, лише у 2023 році в окупованій частині Донеччини поставили на облік 263 «неблагонадійних» підлітків, 16 з яких оголосили «екстремістами». У 2024 році не менше 63 підлітків на окупованій частині Донеччини були відправлені на примусове психіатричне лікування як «екстремісти» – фактично застосовують методи каральної психіатрії.

Трагічним прикладом стала доля 16-річних Тіграна Оганєсяна та Микити Ханганова з Бердянська: влітку 2023 року їх розстріляли без суду за звинуваченням у підготовці диверсії на залізниці. «Це не освіта, а когнітивна окупація. Дітей позбавляють права на власну ідентичність, перетворюючи їх на інструменти режиму», – зазначає Ястребова.

63 підлітків на окупованій частині Донеччини були відправлені на примусове психіатричне лікування як «екстремісти»

Репресії зазнають і вчителі. Директор школи Сергій Сердюк із Комиш-Зорі у 2025 році був депортований із сім'єю до РФ – йому заборонено в'їзд на 40 років, його доньці – на 50 років за відмову впроваджувати російську програму. Педагогів, які опираються, піддають обшукам, побиттю, навіть застосовують електрошокери.

Пропаганда через навчальні матеріали

У школах використовують посібники з промовистими назвами: «Правила життя на війні (СВО)», «Діалог про місію СВО». Дітей залучають до ігрових практик типу «Суд над українськими нацистами», де школярі виконують ролі «прокурорів» і «суддів» над уявними «ворогами».

«Через ці матеріали впроваджується політична ідеологія мілітаризованого авторитаризму, в якому свобода слова підміняється «інформаційною пильністю», а громадський контроль – доносами», – пояснює Лисянський.

Масштаби такої гуманітарної катастрофи вражають. У кадетських класах окупованого Криму навчається 6265 дітей. До «Юнармії» залучено понад 15 тис. кримських школярів. На окупованих територіях загалом через різні форми військово-патріотичних організацій пройшли десятки тисяч дітей. Влітку 2023 року 80 тис. українських дітей вивезли до воєнізованих таборів у Криму та Росії. За депортацію дітей «Юнармія» потрапила під міжнародні санкції.

При цьому фіксується демографічна криза: кількість учнів на окупованих територіях стрімко скорочується через відтік населення, а в Херсонській області бракує 450 вчителів.

Фінансування цієї машини зростає в геометричній прогресії. Якщо у 2020 році на «патріотичне виховання» Росія виділяла 350 млн рублів, то у 2024-му – вже 45,85 млрд, а на 2025 рік заплановано 66,63 млрд.

«Це не просто цифри бюджету. Це інвестиції у майбутню війну. Кремль готує покоління, яке через 5-10 років стане основою нової армії вторгнення», – попереджає Лисянський.

Психологічні наслідки

Експерти б'ють на сполох: наслідки такої «освіти» будуть катастрофічними. У дітей формується спотворена картина світу, де війна – норма, насильство – чеснота, а Україна – ворог. «Ми вже бачимо випадки, коли 18-річні хлопці, які пройшли через «Юнармію», добровільно йдуть на фронт і гинуть. Один донеччанин після чотирьох років у «Юнармії» загинув через два тижні після вступу до армії РФ», – розповідає Ястребова.

Показовий випадок кримського школяра Богдана: після 2014 року його п’ять років цькували за українську мову та ідентичність. Хлопець приховував булінг від батьків і розповів про пережите, лише опинившись у безпеці на підконтрольній території.

Психологи попереджають про масові травми. Діти, які виросли в атмосфері мілітаризму та страху, страждають від тривожності, депресій, підвищеної агресивності. У них спотворюється моральний розвиток – жорстокість до «ворогів» сприймається як норма.

«Ціле покоління зростає зі спотвореним емоційним розвитком, де замість довіри та гуманізму прищеплені страх, ненависть або фанатична відданість режиму», – підсумовує Лисянський.

Що робити?

Експерти наголошують: Україна має готуватися до масштабної роботи з деокупованими дітьми вже зараз. Потрібні програми деіндоктринації, психологічної реабілітації, відновлення української ідентичності. «Після деокупації нас чекає складна робота з сотнями тисяч дітей, яким промили мізки. Це буде не менш важливо, ніж фізичне відновлення територій», – вважає Ястребова.

Правозахисники Human Rights Watch вже задокументували грубі порушення Конвенції ООН про права дитини та вимагають допуску незалежних спостерігачів до шкіл на окупованих територіях.

Водночас українські експерти фіксують кожен випадок мілітаризації та репресій. Усі причетні – від «радників з ідеології» до директорів кадетських корпусів – мають понести відповідальність.

«Те, що відбувається – це військовий злочин. Використання дітей для військових цілей, примусова зміна ідентичності, психологічне насильство - все це порушує міжнародне право. І ми доб'ємося справедливості», – запевняє Лисянський.

Росія веде не просто війну територій – вона веде війну за майбутнє. І якщо ми не усвідомимо масштаби цієї загрози зараз, через покоління отримаємо мільйони людей, для яких війна проти України – священний обов'язок, вбитий у голову з дитинства.

Максим Бутченко, для «Главкома»