Країни G7 хочуть "максимізувати тиск на експорт російської нафти". План охоплює підвищення видобутку в Саудівській Аравії та ОАЕ і зниження закупівель російської нафти в Індії та Туреччині.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Reuters.

Як зазначає коментатор агентства Г'юго Діксон, якщо багаті демократії діятимуть рішуче, вони можуть знизити доходи Москви від продажу нафти на суму до 80 млрд доларів на рік.

Це стане серйозним ударом по економіці Кремля, що слабшає, і, можливо, навіть змусить Володимира Путіна припинити війну проти України, йдеться в публікації.

Міністри фінансів G7, які зберуться на засідання Міжнародного валютного фонду та Світового банку у Вашингтоні, вже мають список заходів для "спустошення" військового бюджету Москви. До нього входять додаткові тарифи на країни, які купують російську нафту, як це зроблено США щодо Індії.

Однак стиснення експорту російської нафти може виявитися контрпродуктивним, якщо інші виробники не заповнять нестачу. Інакше обмеження пропозиції призведе до зростання світових цін на нафту, що вдарить по економіці західних країн. Доходи Москви можуть навіть не зменшитися, оскільки вищі ціни компенсують скорочення обсягу.

Найкращий план залежить від того, чи вдасться переконати інші країни, особливо держави Перської затоки, збільшити видобуток нафти. Одночасно G7 потрібно переконати основних покупців російської нафти, таких як Індія, купувати менше російської нафти і більше саудівської та еміратської.

Саудівська Аравія може збільшити видобуток на 2,43 млн барелів на день, ОАЕ - на 0,85 млн барелів, за даними Міжнародного енергетичного агентства. Королівства готові до збільшення видобутку: їхні витрати низькі, а резерви нафти можуть забезпечувати їх десятиліттями. При цьому Саудівська Аравія має дорогі проєкти поза нафтовим сектором, що збільшує бюджетний дефіцит.

Проблема в тому, що різке зростання пропозиції може знизити світові ціни. Щоб стимулювати збільшення видобутку, G7 потрібно гарантувати, що ціна нафти не впаде. Це можливо, якщо на ринок буде поставлено обсяги нафти, які замінять російські поставки.

"Угода з Перською затокою" спрацює тільки в поєднанні з "угодою Індія-Туреччина". Китай - найбільший покупець російської нафти, але з урахуванням міцного союзу з Москвою припинити цей потік неможливо. Більш перспективно працювати з Нью-Делі та Анкарою.

Індія імпортувала близько 1,9 млн барелів російської нафти і нафтопродуктів в останні місяці, Туреччина - 0,9 млн барелів. G7 має показати цим країнам вигоду від скорочення закупівель у Росії та збільшення поставок з Перської затоки. Зниження цінової стелі на російську нафту дасть змогу Індії та Туреччині економити мільярди доларів.

Якщо Індія скоротить російські закупівлі на 75% і отримає знижку 20 доларів за барель, економія складе 3,5 мільярда доларів на рік. Туреччина отримає аналогічні вигоди. Європейський Союз повинен припинити решту 0,2 млн барелів імпорту з Росії. У сукупності скорочення в Індії, Туреччині та ЄС компенсує поставки з Перської затоки.

Якщо Росія зможе продавати тільки 5 млн барелів по 40 доларів замість 7,3 млн барелів по 56 доларів, вона втратить половину експортних доходів. Втрати за рік можуть скласти 76 мільярдів доларів.

Реалізація такої складної угоди потребуватиме переговорів з Перською затокою, Індією і Туреччиною. Але фінансові стимули можуть зробити її привабливою для всіх учасників. Ця стратегія виявиться вкрай невигідною для Москви і може значно знизити її військові ресурси.