Нагадаю, що немає якоїсь однієї чарівної зброї, яка змінить вже. І немає якоїсь однієї чарівної санкції, яка все вирішить.

Є системна робота. Системність важливіша за яскраві разові сплески.

Потрібно систематично закривати джерела фінансування російської армії (читай – прибивати російський експорт). Потрібно систематично підвищувати ефективність управління військами. Потрібно постійно пристосовуватися до мінливих умов на полі бою, оптимізувати якість і кількість застосовуваної зброї і так далі.

На жаль, озираючись назад, потрібно визнати, що 2024 рік став роком втрачених можливостей. Катастрофи не сталося, але багато речей, які відбуваються цього року, могли б відбутися на рік раніше. І зараз був би інший розклад.

У 2025 році перехід на корпусну систему у СОУ ще не завершений, але потім він точно дасть поштовх якості управління військами.

Сили безпілотних систем тільки почали еволюціонувати після вимушеного застою, але вже видно, що створити кіл-зону вздовж усього фронту цілком реально. Можна звести просування рашистів до повзання по трупах своїх братів по розуму.

Мадяр наводив кілька цікавих цифр. Наприклад, «собівартість» могілізації одного росіянина – 1000 з невеликим баксів.

Тобто при притоці рекрутів в армію РФ на рівні 30-35 тисяч на місяць, на дрони для їх анігіляції знадобиться 35-40 млн баксів на місяць. Це копійчані суми у масштабах наших витрат.

За всіма ураженими цілями, включаючи техніку, у СБС пропорція 1 до 100 – одному витраченому долару відповідають втрати армії РФ на 100 доларів. Це дуже високий рівень ефективності, що показує, куди потрібно вкладати кошти.

Тому, незважаючи на вічне ниття у соцмережах, я вірю, що при системній роботі, коли корпусна система запрацює не на папері, а у реальності, коли угруповання СБС зможе вирости у рази, збільшивши у рази і ураження цілей, 2026 рік може стати зовсім іншим.

І ми зможемо з року втрачених можливостей, транзитом через рік важких змін, перейти в рік створення тотальної кіл-зони.