Головне:

• Коли зможе запрацювати Спецтрибунал щодо російської агресії проти України?
• Звідки брати гроші на виплату українцям компенсацій за збитки від війни?
• Чому зусилля щодо завершення війни не принесли результатів?

По мірі того, як сподівання на швидкі переговори про завершення війни стають дедалі примарнішими, робота по притягненню Росії до відповідальності за агресію проти України триває – нешвидко, але планомірно.

Ключовим майданчиком тут стала Рада Європи. В її рамках вже активно функціонує Реєстр збитків, завданих російською агресією. Готується до запуску Міжнародна комісія з розгляду вимог України. Триває непублічна робота по створенню Спеціального трибуналу для покарання російського керівництва за війну проти України.

РБК-Україна поговорило з генеральним секретарем Ради Європи Аленом Берсе під час сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, яка якраз підтримала проект створення конвенції про Комісію з відшкодування збитків.

Втім, відкритим лишаються фундаментальне питання: звідки брати гроші на потенційну компенсацію українцям завданих збитків. Як зазначає Берсе, зараз розглядаються декілька варіантів: внески від держав-членів Ради Європи, використання російських заморожених активів тощо – хоча ясності по цьому питанню немає.

"Я вважаю, що тільки тому, що ми точно не знаємо, як виглядатиме кінцевий пункт призначення, ми не повинні зупиняти наш шлях", – каже РБК-Україна Берсе і сподівається, що роботу комісії вдасться запустити до кінця цього року.

Що стосується Спецтрибуналу, на лаві якого українці точно хотіли би побачити Путіна з його найближчим оточенням, генсек Ради Європи обережний у часових оцінках – і не береться прогнозувати, коли це може статися.

"Наша організація не може вирішити все. І ми не перебуваємо в самому центрі всіх обговорень щодо того, як це завершиться. Те, що ми можемо зробити, – це підготувати настільки, наскільки можливо, всі складові відповідальності", – відповідає він на питання про те, як можна одночасно прагнути домовленостей з агресором і намагатись притягнути його до відповідальності.

– Перш ніж ми перейдемо до обговорення діяльності Ради Європи в контексті України, я хочу запитати вас про найсвіжіші події – останні російські атаки на Україну. Чи свідчать усі ці атаки про те, що Росія не має наміру починати реальні переговори в будь-якому передбачуваному майбутньому?

– Жахливо те, що відбувається, і ми бачимо, що це посилюється.

Це час, коли ми могли б нарешті досягти припинення вогню, а потім – обговорити справедливий і тривалий мир для України. Це дуже складна ситуація. Коли я був у Нью-Йорку (на Генасамблеї ООН, - ред.), ми обговорювали це. І ми дуже уважно стежимо за цим у Раді Європи.

Не лише тому, що Україна є членом Ради Європи, не лише тому, що ми сильно віддані Україні, і це наш головний пріоритет. Але Україна також є моїм особистим пріоритетом: у нас тут працюють українці, і ми маємо офіс у Києві з приблизно 100 людьми там.

Ми непохитно стоїмо на вашому боці – настільки, наскільки можемо. Але ми не є спеціалістами, знаєте, у системах оборони. Ми спеціалісти у питаннях цінностей, верховенства права та підзвітності. Саме на це ми спрямовуємо нашу роботу.

Ми продовжуємо працювати через наш Європейський суд з прав людини. Щодня до Суду надходить багато справ про порушення прав людини, які потім вирішуються Судом. Працює Реєстр збитків, і незабаром – Комісія з претензій, і ми працюємо над відкриттям Спеціального трибуналу.

Я пам’ятаю, чого ми очікували взимку, що станеться з новою адміністрацією США: "мир за 24 години". І тепер усі, включно з президентом Трампом, зазначають, що немає можливості зупинити війну, поки на російському боці немає волі до реального прогресу. Це зараз дуже зрозуміло. Мені справді важко передбачити, що станеться.

– Я хочу запитати вас про Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. Що зараз відбувається з ним? Бо після оголошення про його створення кілька місяців тому фактично не було жодних публічних новин.

– Що я можу вам сказати, так це те, що ми дуже активно над цим працюємо. Дозвольте розповісти, на якому ми зараз етапі.

25 червня президент Зеленський відвідав Страсбург. Це був справді дуже важливий момент для Ради Європи, думаю, для України та для всього європейського континенту. Але найважливішим було підписання двосторонньої угоди між Радою Європи та Україною щодо створення Трибуналу.

Це було три місяці тому. Тим часом ми запустили величезний обсяг роботи. Ведеться вся необхідна підготовка до створення Трибуналу. Ми готові активувати передову команду для підготовки всіх необхідних складових для Трибуналу. Я говорю про правові інструменти, інфраструктуру, персонал. І ми зараз намагаємося, і сподіваюся, що незабаром це стане можливим, профінансувати цей перший крок, бо нам потрібне фінансування від держав-членів або від партнерів, щоб це запрацювало. І тоді ми будемо готові. Ми рухаємося максимально швидко.

– Чи може це статися наступного року?

– Я не знаю. Це залежить від підтримки з боку держав. І ось у чому справа. Ця частина рівняння не в наших руках.

Ми наводимо аргументи. Ми закликаємо держави-члени і не члени приєднуватися до нас. І це можна буде запустити, як тільки держави активно долучаться в цьому напрямку, з бюджетом і також з ратифікацією розширеної часткової угоди, яка дозволить державам приєднатися. Саме це має відбутися зараз. З нашого боку ми готові. Ми можемо почати миттєво. Але нам потрібна підтримка.

– Чи виглядає 2026 рік реалістичним терміном?

– Мені справді важко передбачити, коли це станеться, бо це не цілком у наших руках.

Але є ще одна сфера, де зараз трохи легше, бо це не щось зовсім нове. Це Комісія з претензій (Міжнародна комісія з розгляду вимог України щодо компенсації шкоди, завданої російською агресією, - ред.), яка є продовженням Реєстру збитків. Можу сказати, що для Комісії з претензій знадобиться кілька місяців для наступного кроку, бо є активне залучення держав-членів Реєстру.

Ми сподіваємося, і працюємо в цьому напрямку, досягти угоди про створення Комісії до кінця 2025 року.

– Звідки візьмуться гроші на всі ці компенсації?

– Саме це питання ми маємо обговорювати з державами-членами. Ми повинні сприймати це дуже серйозно. Реєстр уже працює дуже добре, я б сказав. На даний момент надійшло близько 60 000 заявок.

Зрештою буде 43 категорії претензій. Це працює дуже добре, і ваш Генеральний прокурор висловив великий інтерес до співпраці з Радою Європи щодо Реєстру, це також могло б відіграти певну роль, і було б доцільно, щоб Україна була залучена.

Ідея Трибуналу також надсилає сильний сигнал. Саміт глав держав та урядів відбувся у травні 2023 року. Рік потому, навесні 2024-го, розпочалася перша реєстрація. А зараз, у середині 2025-го, ми маємо угоду про створення Комісії з претензій у рамках Ради Європи. І до кінця 2025-го ми хочемо, щоб вона почала працювати.

– Але ви впевнені, що знайдете достатньо грошей? Бо ми говоримо про мільярди і мільярди євро.

– Це буде обговорення, частина обговорення з державами-членами. І, як ви знаєте, у нас є багато різних ідей щодо фінансування цього. Обговорюється пряме фінансування від держав-членів. Обговорюються інвестиції від держав-членів, щоб побачити, як можна виділити кошти Україні. І є обговорення щодо заморожених активів. Щодо заморожених активів, наскільки мені відомо, наразі не зрозуміло, чи буде згода всіх зацікавлених держав.

– Як використовувати ці заморожені активи, для чого?

– Саме так. По-перше, як забезпечити доступ до грошей? А потім наступний крок – як їх використовувати?

У обговореннях щодо Комісії з претензій ми також повинні торкатися цих питань. Зареєструвати збитки – одне, а зробити наступний крок – інше.

Але я вважаю, що тільки тому, що ми точно не знаємо, як виглядатиме кінцевий пункт призначення, ми не повинні зупиняти наш шлях. Це справді важливо. Ми повинні йти настільки далеко, наскільки можемо, і вирішувати проблеми та долати перешкоди, коли вони виникають, і намагатися просуватися. Мені здається, що це звучить дуже прагматично, але це єдиний спосіб дійсно забезпечити рух.

Ален Берсе відповідає на питання делегатів ПАРЄ

– Скільки триватиме робота Трибуналу, і головне питання, яке, без сумніву, прості українці можуть ставити собі в цьому контексті: коли і за яких умов ми зможемо побачити Путіна за ґратами?

– Можливо, слід почати з того, чому ми обговорюємо Спеціальний трибунал. Це тому, що ми мали голосування в Генеральній Асамблеї ООН, і 141 країна визнала те, що відбувається в Україні, злочином агресії.

Отже, величезна більшість членів ООН визнала, що ми стикаємося зі злочином агресії. Але водночас існував консенсус щодо того, що, незважаючи на це визнання, у нас немає суду чи трибуналу з юрисдикцією щодо злочину агресії. Тому нам довелося створювати все з нуля.

І складність для нас у тому, що ми повинні створювати це без жодних попередніх прикладів. Я не можу сказати вам, як буде можливо зробити всі ці кроки і що коли станеться.

Ми повинні зробити сильне зобов’язання сказати, що відповідальність (за агресію, - ред.) повинна бути.

– І вона буде в майбутньому, так?

– Буде. І ми готуємося до цього. Не забувайте, наш суд, Європейський суд з прав людини, забезпечує відповідальність щодня. Він приймає рішення.

Ми хочемо забезпечити більше з цим другим стовпом – Комісією з претензій, це наступний крок після Реєстру, а потім – Спеціальний трибунал. Тоді ми матимемо комплексну систему відповідальності.

– З одного боку, йдуть переговори про певні домовленості з Росією, з іншого – запускається процес покарання її лідерів за агресію. Як можна поєднати ці два процеси: вести переговори з кимось і водночас намагатися його покарати?

– Це дуже хороше питання. Я не можу на нього відповісти. Те, що я бачу, – це роль Ради Європи, і саме тут ми можемо діяти.

Наша організація не може вирішити все. І ми не перебуваємо в самому центрі всіх обговорень щодо того, як це завершиться. Те, що ми можемо зробити, – це підготувати настільки, наскільки можливо, всі складові відповідальності. Це потім також буде частиною ширших обговорень. І справа в тому, що чим далі ми підемо, тим ефективніше це буде для України.

– На вашу думку, чому миротворчі зусилля адміністрації Дональда Трампа досі не призвели до жодних практичних результатів? І на вашу думку, чи роблять США, Україна та Європа все правильно?

– Мені справді важко відповісти на це питання. Я просто знаю, наскільки це складно. І якщо це так складно для США – з дуже сильними зобов’язаннями президента Трампа, який їх дав дуже перед вступом на посаду і також після цього – навіть з тією силою, яку мають США, з тією силою, яку має Європейський Союз, це означає, що зупинити війну має бути справді складно і важко.

Ще раз, це не зовсім те, де ми можемо найбільше вплинути. Ми намагаємося зосередитися на тому, де можемо щось змінити, де ми можемо зробити справді цінний внесок. І це – обговорення відповідальності.