Половина моєї "чеської" бульбашки ще обговорює вчорашні результати виборів. Я й сам вчора про це багато думав і трохи писав. Інша половина – вже, звичайно, нічні обстріли по всій Україні. Сьогоднішня ніч – зокрема над Львовом – гарне нагадування — з одного боку, наскільки вся ця політика важлива, а з іншого, наскільки ж це все тимчасове і скороминуще. Все пізнається в порівнянні. Поки ще в одній країні бажання повнішого холодильника перемогло інстинкт самозбереження, ми тут вкотре всю ніч рахуємо вибухи. Десятки вибухів – шахеди, крилаті ракети, кинжали, знову шахеди. І будинок тремтить. "О, наші шахед збили!", "Та ні, це ракета, он яка луна пішла…". "Ось це, здається, попадання…". Кулеметні черги як акомпанемент українського сну, чи того, що з нього залишилось. Дякуємо протиповітряній обороні. Навіть важко собі уявити, які б могли бути жертви та руйнування за таких масштабних атак. Читайте також: Львів атакували найбільше ракет і дронів з початку війни, в місті серія вибухів. Є жертвиЦе все складається в якусь геть шизофренічну картинку. Неділя ранок, люди повиходять з підвалів і приберуть свої спальні мішки з коридорів. І підуть – хто до церкви, а хто на книжковий форум. По місту пожежі, інформація щодо жертв і постраждалих уточнюється. Частина міста – без світла. Абсолютно ненормальне життя стало цілковитою рутиною. І це ж зовсім тут, зовсім поруч, до Євросоюзу пішки дійти можна, навіть не сотня кілометрів. Прикро, що нам не вдається достукатись до визначальної частини європейських спільнот. Хочеться вірити, що вони будуть до цього готові краще. Але поки вражає, скільки людей все ще не розуміє масштабів загрози, яка висить над Європою.ДжерелоПро автора. Радомир Мокрик, український історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в ПразіРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.