Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Ігоря Трачука.

Старший лейтенант Ігор Трачук загинув 10 січня 2024 року від ворожого мінометного обстрілу у районі населеного пункту Богданівка на Донеччині. Йому назавжди 53 роки. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Чернівецьку обласну раду.

Народився Ігор Петрович Трачук 24 серпня 1970 року у селі Чудей. Після школи вступив до Національного університету водного господарства та природокористування в Рівному. Працював інженером та жив у місті Сторожинець. Любив спорт, зокрема бокс та футбол.

«Він завжди був поруч, підтримував мене та дітей, захищав, що б не сталось. Коли хтось із нас хворів, погано почувався, сидів поруч. Бувало, що і до ранку не спав, бо хвилювався», – каже дружина захисника Людмила.

Із перших днів повномасштабного вторгнення Ігор Трачук став на захист рідної землі від ворога. Сім’ї тоді сказав: «Я йду, щоб москаль не прийшов до нашої хати. Я іду, щоб у вас було майбутнє, щоб ви всі не були рабами».

Захисник служив у 94-му батальйоні 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив Україну в найгарячіших точках – Бахмут, Лиман, Макіївка, Часів Яр, Нью-Йорк.

Довгий час воїн виконував обов’язки ротного та командира взводу. Товариші пригадують, що поводив себе дуже відважно, рішуче, відповідально та професійно, як справжній офіцер.

Загинув старший лейтенант Ігор Трачук 10 січня 2024 року від ворожого мінометного обстрілу у районі населеного пункту Богданівка на Донеччині. Йому назавжди 53 роки.

Поховали захисника у Сторожинці. У нього залишилася дружина та двоє дітей.

«Доброволець, який був зразком незламності та міцності українського духу, підбадьорював побратимів та вів за собою вперед. Рішучий у бою, для родини Ігор Трачук завжди залишався добрим і справедливим чоловіком та батьком», – написали про захисника у Чернівецькій обласній раді.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.