На виборах у Молдові, які називали чи не найважливішими у сучасній історії країни, перемогу здобуває проєвропейська правляча партія. Про підрахунок голосів і настрої після голосування читайте у матеріалі DW.

У Молдові у неділю, 28 вересня, відбулися парламентські вибори, які фактично визначали подальший шлях країни. Обраний на наступні чотири роки склад депутатів або поведе країну до Європейського Союзу, офіційні переговори про вступ до якого було відкрито 25 червня 2024 року, або відмовиться від цього курсу. Правляча проєвропейська партія «Дія і солідарність» (PAS), за попередніми даними, набирає 50,06 відсотка голосів.

Сенсацією став прохід до парламенту не чотирьох, як передбачали, а п'яти політичних сил. Друге місце посів проросійський «Патріотичний блок», що об'єднує партії соціалістів (ПСРМ), комуністів і «Майбутнє Молдови» з результатом 24,25 відсотка. Замикає трійку з 7,98 відсотка блок «Альтернатива», який називає себе проєвропейським, але до складу якого входять політики з проросійським минулим. Ще до парламенту з результатом 6,2 відсотка проходить епатажна «Наша партія» Ренато Усатого, і несподівано необхідні 5,6 відсотка набрала партія «Демократія дому» Василя Костюка, який побудував кампанію на роликах у TikTok із критикою чиновників.

«Молдова перемогла Росію»

О восьмій вечора 28 вересня у передвиборчому штабі правлячої партії PAS розпочалася партійна «ніч виборів», де депутати та волонтери очікували на результати голосування. Перші цифри традиційно прийшли з сільської місцевості, де підрахунок голосів провести легше. Спершу вони показали лідерство опозиційного «Патріотичного блоку», і повисла тягуча пауза, лідер PAS Ігор Гросу навіть відклав свій другий вихід до преси.

Але пізніше, по ходу опрацювання голосів у містах, цифри почали вирівнюватися, і проєвропейська PAS впевнено вийшла на перше місце. «Молдова перемогла Росію», – так описує результат кишинівський політолог Віталій Андрієвський.

З такими відсотками, пояснює експерт, PAS може розраховувати приблизно на 53 і більше депутатських місць зі 101. Це означає, що, попри всю протидію проросійських сил і грошові вливання самої Росії, провладна проєвропейська партія, імовірно, зможе й надалі самостійно формувати уряд і ухвалювати потрібні закони. Їй не знадобиться коаліція, а зміни в уряді матимуть технічний характер. Що стосується найбільшої опозиційної Партії соціалістів, то вона зазнала явної поразки, вважає Андрієвський.

Знову геополітичний вибір Молдови між Росією та ЄС

Лідер опозиційної ПСРМ Ігор Додон вдень на виході з дільниці після голосування знову закликав своїх прихильників вийти в понеділок, 29 вересня, на маніфестацію до парламенту, щоб «захистити перемогу опозиції». Акцію протесту він анонсував ще за кілька днів до голосування: у разі перемоги він збирався вимагати відставки президентки Маї Санду, а в разі поразки – «відстоювати свої голоси».

Об одинадцятій годині вечора кілька десятків молодих людей дійсно організовано прийшли до будівлі ЦВК, звинувативши її у фальсифікації виборів. Але перед ними виступив Додон, і приблизно через 40 хвилин усі несподівано розійшлися.

«Молдова повернулася у звичну парадигму геополітичного протистояння», – так оцінює те, що відбувається, політичний аналітик Віктор Чобану. Зосередитися на внутрішньому порядку денному, зазначає він, вдалося лише у 2020-му і 2021 роках, коли на виборах об'єднання суспільства було головним пріоритетом.

Тепер же, якщо відкинути відвертий популізм усіх учасників перегонів, то знову залишається обирати між двома варіантами: рух до Європи або «стратегічні відносини» з Росією. По суті, додає Віктор Чобану, Молдова результатами голосування ще раз повторила минулорічний референдум щодо вступу до ЄС і показала, що країна розділена: північ і південь ще довго голосуватимуть не так, як її проєвропейський центр.

Вибори без екзитполів та зі скандалами

Єдиним несподіваним результатом Віктор Чобану називає потрапляння до парламенту партії «Демократія вдома» Василя Костюка, який, за його висловом, «вискочив, як Пилип із конопель». Жодне опитування не давало йому шансів. Партія виросла з однойменного молодіжного руху, створеного учасниками квітневих протестів 2009 року. Своїм просуванням вона займалася в соцмережах і практично не була помітна на вуличних агітаційних майданчиках.

Відмінністю нинішніх виборів у Молдові стала відсутність екзитполів. Лише одна компанія подала заявку на їх проведення, але її відхилила ЦВК у зв'язку з «обґрунтованими підозрами щодо джерел фінансування» організатора. Перед тим правозахисна організація Promo Lex заявила про виявлення «чорного ринку» політичних опитувань у розпал передвиборчої кампанії.

А за чотири дні до виборів МЗС РФ викликало посла Молдови Ліліана Дарія і висловило протест через відмову молдовської влади акредитувати російських спостерігачів у моніторинговій місії Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ). Також Москва жорстко критикувала рішення ЦВК Молдови відкрити всього дві дільниці для голосування діаспори у Росії, тоді як, для прикладу, в Італії їх було 75.

Загалом за кордоном ЦВК Молдови організувала 301 дільницю для голосування, різко зменшивши їхню кількість у невизнаному Придністров'ї – лише 12, що утричі менше, ніж на попередніх виборах. Було надруковано 2,77 мільйона бюлетенів усередині країни і 860 тисяч – для діаспори. На вибори прийшло 1,6 мільйона виборців або 52 відсотки від їх загальної кількості.

Олександр Бураков