Путін любить домовлятися, коли перебуває в домінуючому становищі. В ідеалі, коли переговори проводяться під дулами танків. Так після Іловайська народився Мінськ-1, а під час Дебальцевого – Мінськ-2. І гаряча стадія припинилася, хоча Росія могла йти далі.

Думаю, зараз у Путіна в голові подібні мрії.

Російські війська повністю захоплюють Донецьку область, танки і мотоцикли рвуться до Дніпра. І тут він каже, що згоден на переговори, де Україна підпишеться під його вимогами. Трамп радісно плескає в долоні, Зеленський скрипить зубами, але що поробиш.

Ось тільки із захопленням Донецької області у РФ нічого не виходить. І динаміка на землі показує, що в найближчі 12 місяців повне захоплення їм не світить.

А якщо Путін затягує війну ще на рік, наступної осені в РФ буде зовсім інша економічна ситуація. Набагато більше схожа на дупу. Та й взагалі є думка, що якщо війна розтягнеться на 2026 рік, потенціал Росії зникне на багато років вперед.

У тому числі тому я вважаю, що Путін закриє стоп-кран раніше. Але перманентний пацанський понт може завадити йому закінчити вчасно. Мовляв, як же закінчувати, якщо навіть Донбас не дістали? Ми найкрутіші в світі чи де?

Якщо бути впевненим, що Україна витримає ще пару років війни (в першу чергу по людях), нам було б доречно самим підштовхувати Путіна до продовження. Щоб якщо вже не добити гадину, то хоча б надовго знешкодити.

На жаль, такої впевненості немає, тому наша позиція – ми готові до адекватної угоди. Якщо адекватної угоди немає, то продовжуємо.

Підсумок. Головна інтрига найближчих місяців – в який бік хитнеться вимірювальний прилад в голові Путіна. Коли на одній чаші можливість вийти напівсухим з води, а на іншій – Донбас і дупа.