Однією з ключових передумов успіхів «Нафтогазу» в газових війнах із «Газпромом» була повна відмова від перемовин на їхній території.

Вести переговори з Путіним чи його командою на їхній території – означає подарувати їм психологічну фору, потрапити під вплив повністю контрольованого ними середовища й створити картинку, що «Україна приїхала просити».

Вірність цього постулату підтверджена прикладом багатьох українських політиків, які літали до Москви «домовлятися за газ»: ніхто з них нічого для нас там не виграв. І не тому, що наші дурніші за їхніх.

Тут діє добре відоме картярське правило: гравець, який сідає за стіл із шулером, робить лише одну помилку – він сідає за цей стіл. Тому відмова президента Зеленського їхати до Путіна в Москву є єдиним правильним кроком.

P.S. Але сам факт такого запрошення – це позитивний сигнал. Він означає, що попри всю публічну браваду справи в росіян на фронті йдуть не дуже. Інакше розмов про перемовини взагалі не було б.